Скандал довкола нового директора Історичного музею в Дніпрі продовжується. ВІДЕО

Апеляційний суд виніс рішення по резонансній справі, яка триває більше двох років і стосується виборів директора Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького.

Про це "Історичній правді" повідомила позивачка у справі Яна Тимошенко.

 


Передісторія

У листопаді 2018 року відбувся конкурс на посаду директора одного з найбільших і найстаріших музеїв України: Дніпропетровського національного історичного музею.

Перемога в конкурсному доборі за рішенням конкурсної комісії, сформованої Дніпропетровською Обласною Радою, була віддана Юлії Пісчанській, яка ніколи не працювала в музейних закладах, позиціонувала себе як ресторатора, але зазначала, що працювала продюсером в ялтинській фірмі "ООО "Горизонт-фільм".

Ця подія викликала широкий резонанс не тільки у м. Дніпрі, але й в інших містах України. У громадськості виникли численні запитання і стосовно відповідності кандидатури кваліфікаційним вимогам Закону України "Про культуру", і стосовно достовірності поданих Пісчанською Ю. документів (а саме зазначеного досвіду роботи), і стосовно складу комісії з конкурсного добору, її об`єктивності та неупередженості, а також щодо рішення зазначеної комісії.

Саме ці спірні факти та порушення стали підставою судового позову з вимогами скасувати результати конкурсного добору, скасувати призначення Пісчанської Ю.В. на посаду директора ДНІМ ім. Д.І. Яворницького, а також зобов`язати Дніпропетровську обласну раду оголосити новий конкурс.

Позивач у справі – Яна Тимошенко, завідувачка Меморіального будинку-музею академіка Д.І. Яворницького, яка теж була кандидаткою в цьому конкурсі.

21 листопада 2019 року суд першої інстанції задовольнив вимоги позовної заяви, 1 жовтня 2020 року апеляційний суд підтвердив це рішення в частині скасування результатів конкурсного добору. З повним рішенням суду можна ознайомитись в Єдиному реєстрі судових рішень за посиланням.

Стосовно призначення Ю. Пісчанської на посаду директора ДНІМ ім. Д.І. Яворницького апеляційний суд в своєму рішення зазначає, що "разом із визнанням протиправним та скасуванням рішення конкурсної комісії, відпадають підстави … призначення її на посаду".

А також: "Колегія суддів вважає, що наслідки прийняття рішення суду та висновки, які наведені в цьому рішенні, мають бути враховані відповідачем при здійсненні його дискреційних повноважень".

Таким чином, оскільки результати конкурсу скасовані, то має бути призначений новий конкурс як єдиний законний шлях призначення директора Комунального закладу культури.

З повним рішенням апеляційного суду можна ознайомитись в Єдиному реєстрі судових рішень за посиланням.

Рішення суду вступило в силу 1 жовтня 2020 року, але до сих пір не виконано Дніпропетровською обласною Радою як відповідачем в цій судовій справі та уповноваженою особою у вирішенні питань призначення керівників комунальних закладів культури.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.