Як НКВД ламало Валер’яна Підмогильного: документи зі справи онлайн

Ордер на обшук у будинку «Слово», згадки про роман «Місто» під час допитів, анкети, протоколи, постанови — до 120-річчя автора першого українського урбаністичного роману Валер’яна Підмогильного опублікували документи з його архівної справи

Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом СБУ публікує 40 документів з архівно-кримінальної справи письменника. Документи можна переглянути на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.

 

До збірки увійшли: 

  • протокол особистого обшуку письменника;
  • анкета обвинуваченого Валер'яна Підмогильного;
  • протоколи допиту про перебування у Німеччині та Чехії; 
  • постанови про конфіскацію та знищення листування письменника;
  • ордери на обшук у квартирі Валер'яна Підмогильного та його арешт;
  • обвинувальний висновок, особливості діяльності, речові докази по справі учасників "Української комуністичної партії (боротьбистів)";
  • протокол проведення "очної" ставки між Підмогильним та письменником Епіком; 
  • документ про реабілітацію Валер'яна Підмогильного та 16-ти учасників "Української комуністичної партії (боротьбистів)" та інше.

Також до колекції ввійшли документи з Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва та особисті документи письменника з архівів, які зберігаються у родині нащадків його дружини. 

Документи збірки містять згадки про тогочасний літературний процес та його діячів. Зокрема, в одному з протоколів допиту Валер'ян Підмогильний називає літературну організацію "МАРС" "пасивною та рихлою". В іншому протоколі містяться слова письменника про отриману від невідомого йому адресата з Німеччини бандероль з німецькомовним перекладом двох розділів роману "Місто".

У протоколі допиту 11 грудня 1934 року Валер'ян Підмогильний спростовує закиди НКВД про терористичну діяльність, завершуючи допит словами "Винним себе не визнаю". Однак рівно за місяць письменник "зізнається", що нібито вважає терор ефективним методом боротьби.

Документи публікуються в рамках проєкту "Репресоване мистецтво. Національна культура очима КҐБ", який реалізує Центр досліджень визвольного руху з партнерами за підтримки Європейського Союзу за програмою Дім Європи.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.