FrankoPrize-2021: визначено номінантів Премії

Завершила роботу Експертна рада Міжнародної премії імені Івана Франка. До Оргкомітету премії надійшли висновки від 43 вчених з 9 країн світу: Австрії, Італії, Польщі, Словаччини, США, України, ФРН, Хорватії і Чехії.

Члени Експертної ради оцінювали наукові роботи за трьома критеріями: наявність інноваційних та оригінальних підходів у дослідженні; концептуальність, системність та критичність дослідження; міжнародний контекст і рівень наукового дослідження, йдеться на сайті Премії.

 

За результатами оцінювання наукових робіт найвищі бали отримали три праці, які номіновані на здобуття Премії у 2021 році:


"На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі". Колективна монографія за ред. Альфредаса Бумблаускаса, Сальвіюса Кулявічюса (Литва) та Ігоря Скочиляса (Україна). Подання Українського католицького університету (м. Львів, Україна).


"Українки в ГУЛАГу: Вижити значить перемогти". Оксана Кісь (Україна). Подання Українського наукового інституту Гарвардського університету (Кембридж, США).


"Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI – перша третина XVIІ ст.)". Леонід Тимошенко (Україна). Подання Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (Дрогобич, Україна).


Праці номінантів охоплюють наукові дисципліни: історію, культурологію, рeлiгiєзнавство, сакральну архітектуру, антропологію, літературознавство, книгознавство та славістику.

У цьому році на здобуття Міжнародної премії імені Івана Франка було подано 26 наукових робіт.

Ім'я лауреата Премії буде оголошено під час урочистої церемонії нагородження, яка відбудеться на батьківщині Франка, у Дрогобичі, 27 серпня – у 165-ту річницю від дня його народження.


Довідково: Міжнародну премію імені Івана Франка присуджують щорічно з 2016 року. Лауреати Премії отримують грошову винагороду та золотий знак.

Нагадаємо, що у 2016 році Премію здобув Любомир Гузар, Верховний Архієпископ-емерит Української Греко-Католицької церкви, кардинал Католицької церкви. У 2017 році лауреатами стали професор Віденського університету, президент Міжнародної асоціації україністів Міхаель Мозер та академік, почесний професор Львівського національного університету імені Івана Франка Олег Шаблій. У 2018 році перемогу здобула професорка Українського католицького університету та Українського вільного університету Ярослава Мельник та доцент кафедри Східноєвропейської історії Гельсінського університету Йоганнес Ремі. У 2019 році нагороду дістала докторка філології Міланського університету Марія Грація Бартоліні. У 2020 році лауреатом став професор кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Ігор Сердюк.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.