Як Каролінги Париж від вікінгів рятували – нова знахідка у Польщі

Скарб зі 118 срібних монет віком близько 1200 років, знайдених на північному сході Польщі, цілком може бути частиною викупу, який Каролінгська імперія заплатила вікінгам, щоб ті забралися геть з їхньої столиці – Парижа.

Про це повідомляє ВВС. Україна.

 

Династію Каролінгів заснував король франків Карл Великий (він же Шарлемань), і у VIII- IX ст. вона займала територію сучасної Франції, Німеччини, Швейцарії та північної Італії.

Раніше у Польщі знайшли лише три таких монети Каролінгів з характерним латинським написом та зображенням розп'яття у центрі.

Археологи поки що не знають, чи ці монети спеціально заховали, чи загубили, оскільки в ті часи це була безлюдна глушина, і поблизу не знайшли жодних ознак давнього житла.

Тоді перше середньовічне польське королівство ще не було засноване, а населяли цей регіон слов'янські племена, які користувалися переважно срібними арабськими дирхамами, котрі їм платили купці-работоргівці з Багдадського халіфату.

Однак вчені не виключають, що гроші потрапили туди з торговельно-ремісничого центру Трусо поблизу балтійського узбережжя, де торгували бурштином, хутром та рабами. Саме там і знайшли попередні три каролінзькі монети.

Якщо це так, то не виключено, що гроші спочатку були частиною викупу, за допомогою якого король Каролінгів Карл II Лисий, онук Карла Великого та син імператора Людовика Благочестивого, хотів відкупитися від вікінгів, що погрожували захопити Париж.

Скандинавські "рейдери" часто нападали на Імперію Каролінгів, заходячи углиб їхньої території. Як свідчать літописи, які вели ченці, у 845 році флот вікінгів дійшов Сеною до Парижа і взяв в облогу місто, яке тоді лежало на острові посеред річки.

Карл Лисий тоді нібито заплатив загарбникам 7 тисяч ліврів – більш ніж 5 тонн срібла й золота – щоб врятувати місто від розграбування.

"Якщо виявиться, що більшу частину зі знайдених монет викарбували в Парижі – а деякі з них точно паризького виробництва, - то зовсім не виключено, що це справді частина викупу, - вважає археолог та експерт-нумізмат з Варшавського університету Матеуш Богуцький, - однак говорити про це з упевненістю ще зарано".

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.