«Довженко-Центр» сформував рейтинг 100 найкращих українських фільмів усіх часів

Національний центр Олександра Довженка презентував свій рейтинг 100 найкращих українських фільмів усіх часів.

Відповідний рейтинг розмістили на сайті центру.

 

Рейтинг формувався на основі опитування 70 кінокритиків. Кожен з них формував свій перелік із 10 найкращих фільмів, а потім під час підрахунку загальних результатів враховувалася кількість згадувань фільму та його місце в особистих рейтингах кожного кінокритика.

"Це спроба нарешті сформувати канон того, чим є і чим було українське кіно протягом понад ста років свого існування. Фактично це список стрічок, рекомендованих до перегляду всім, хто цікавиться українським кінематографом", — зазначив керівник кіноархіву "Довженко-Центру", співкоординатор проєкту Олександр Телюк.

Перше місце посіла стрічка режисера Сергія Параджанова "Тіні забутих предків", яка була знята у 1964 році. Також у трійку найкращих увійшли "Земля" Олександра Довженка (1930 рік) та "Людина з кіноапаратом" Дзиґи Вертова (1930 рік).


Загалом перелік 10 найкращих має такий вигляд:


"Тіні забутих предків" (1964), Сергій Параджанов;

"Земля" (1930), Олександр Довженко;

"Людина з кіноапаратом" (1930), Дзиґа Вертов;

"Племʼя" (2014), Мирослав Слабошпицький;

"Камінний хрест" (1968), Леонід Осика;

"Астенічний синдром" (1989), Кіра Муратова;

"Польоти уві сні та наяву" (1982), Роман Балаян;

"Білий птах з чорною ознакою" (1970), Юрій Іллєнко;

"Довгі проводи" (1971), Кіра Муратова;

"Вавилон ХХ" (1979), Іван Миколайчук.


Найдавнішим фільмом, який увійшов у топ-100, стала стрічка "Ордер на арешт" (58 місце) Георгія Тасіна, яку відзняли в 1926 році. А найсучаснішим — фільм "Земля блакитна ніби апельсин" (34 місце) Ірини Цілик, який презентували в 2020 році.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.