Керівництво Волинської області готується "вшанувати пам'ять жертв "Волинської трагедії" 1943 року, коли пройшли етнічні чистки українського і польського населення на території Волині".
Голова Верховної Ради України Володимир Рибак закликав голів Сенату та Сейму Польщі Богдана Борусевича та Еву Копач підтримати ініціативу щодо встановлення Дня пам’яті та примирення українців і поляків.
Сьогодні уряди України і Польщі не мають ані юридичного, ані морального права розглядати питання взаємної відповідальності щодо подій на Волині 1943 року, оскільки на той час Україна не мала своєї державності, а лише виборювала незалежність.
У містечку Радимно поблизу українського кордону 20 липня люди, одягнені у мундири УПА, проведуть, як наголошують організатори, "реконструкцію Волинської різанини".
Суспільство може виробити імунітет до медіапродуктів, метою яких є відмовити наших співгромадян від відповідальності за спільне українське минуле і зробити вибір на користь безпроблемного неукраїнського минулого. Такого минулого ніколи не було, але знання про нього нам наполегливо нав'язують...
Політично зумовлене маніпулювання обставинами польсько-українського конфлікту 1940-х років і затята непримиренність поодиноких осіб або груп можуть лише роздмухати пригаслий вогонь міжнаціональної ворожнечі.
У Львові відбулось розширене засідання Комісії НАН України з вивчення українсько-польських історичних та культурних зв’язків під головуванням академіка НАН України Миколи Жулинського.
Спільного звернення українських католиків східного і західного обрядів, присвяченого 70-річчю Волинської трагедії, не буде. УГКЦ і Римо-католицька церква в Україні не змогли домовитися про єдину позицію.
Екс-президент Польщі Александр Квасневський вважає, що полякам та українцям в історичній політиці варто використовувати досвід німецько-французького діалогу, коли обидві сторони мають різні інтерпретації тих самих фактів.
У Любліні (Польща) 6 лютого відбулася науково-популярна конференція "Волинь–1943. Початок", присвячена польсько-українському конфліктові часів Другої світової війни.
Україну переконують, що вона приречена на вибір між двома Т: Табачником і Тягнибоком. За такою логікою, будь-яка критика текстів В’ятровича неминуче робить з її автора прихильника "Русского единства", а будь-яка критика радянського міфу "Великої Вітчизняної" нібито можлива тільки з бандерівської перспективи.
Важко говорити про взаємне прощення з тими у Польщі, хто вперто називає українське націоналістичне підпілля бандами, а взаємну братовбивчу польсько-українську боротьбу у 1940-х роках вважає вчиненим українцями геноцидом.
Українська редакція Польського радіо спростовує своє попереднє повідомлення, де було процитовано керівника Інституту національної пам'яті Польщі Лукаша Камінського, який покладав відповідальність за Волинську трагедію і на УПА, і на Армію Крайову.