Спецпроект

Спільної заяви греко- і римо-католиків про Волинську трагедію не буде

Спільного звернення українських католиків східного і західного обрядів, присвяченого 70-річчю Волинської трагедії, не буде. УГКЦ і Римо-католицька церква в Україні не змогли домовитися про єдину позицію.

Про це повідомляє польський сайт про релігію Wiara.pl. з посиланням на львівського митрополита Римо-католицької церкви в Україні Мечислава Мокшицького.

Архієпископ Мокшицький визнав, що виробити спільної позиції РКЦ і УГКЦ не вдалося. За словами ієрарха, РКУ в Україні спробує звернутися до вірних з окремим зверненням щодо Волинської трагедії.

Одночасно Мокшицький зазначив, що в Україні дуже мало говорять про ті події.

На його думку, заклик авторів проекту листа [греко-католиків] про християнську оцінку подій є чистою риторикою, оскільки там немає жодної згадки про причину трагедії - ідеологію націоналізму. "Ця ідеологія була заснована на неоязичницькій етиці, що заперечує ідеї християнства", - підкреслив митрополит.

Також католики визнали абсурдним запропонований греко-католицькою церквою знак рівності між винищенням польського народу через нібито вину польських державних чинників. Митрополит нагадав, що українці масово співпрацювали з нацистами для масового вбивства євреїв.

На думку Мокшицького, запропонована греко-католиками формула "пробачаємо і просимо пробачення" є нонсенсом: "Чи кожна зі сторін, яка мала б підписати листа, має моральне право на такі заяви? Потрібно знайти інші слова: перепрошуємо і просимо про вибачення".

"Я боюся, що така ініціатива спільного листа може бути черговим "політично коректним" кроком, який не принесе пояснення великого зла, яке призвело до загибелі більше 120 тисяч цивільних осіб", - сказав католицький ієрарарх, додавши, що пропозиції греко-католицької церкви є неприйнятними.

Як відомо, у січні цього року польські ЗМІ з посиланням на патріарха УГКЦ Святослава повідомляли, що українські греко- і римокатолики готують спільне послання до 70-річчя Волинської трагедії - "лікувати рани минулого, щоб воно не отруювало нам майбутнє".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існують різні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х для зображення українців як різунів і паліїв.

Нещодавно в Любліні польські історики обговорювали Волинську трагедію без участі українців. Керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

 Дивіться також:

Що поляки думають про українців у Другій світовій

Депортовані з Польщі українці про спільне примирення

Прометеї двох народів. Люди, які примиряли Україну і Польщу

Всі матеріали ІП на тему "Волинська трагедія"

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.

Юрій Бойко-Блохін і його сповнений випробувань шлях до утвердження української нації

Матеріали оперативної розробки за кордоном видатного українського вченого, громадсько-політичного діяча й теоретика українського націоналізму Юрія Бойка-Блохіна дають змогу зрозуміти, чому органи мдб / кдб срср так прискіпливо займалися саме науковцями – істориками, мовознавцями, літературознавцями, археологами. Їхні дослідження витоків української нації, державності, мови, культури неабияк ставали на заваді імперським планам кремлівського керівництва, яке переписувало історію на свій лад.