Рано-вранці 12 вересня 1968 року в Чернівцях в різних частинах міста було виявлено загалом 6 чи навіть 7 листівок «враждебно-ревизионистского содержания», присвячених подіям в Чехословаччині. Подія одразу стала предметом розслідування управління КГБ при Раді Міністрів УРСР по Чернівецькій області, які кинулися на пошуки зловмисника

Показово, що незалежна Україна – не надто охоче і не одразу – але почала відмовлятися насамперед від радянської топоніміки. Для Криму, щоправда, і цей процес зробили так би мовити "відкладеним" – до часу звільнення півострова від російської окупації. А ось "імперські" перейменування навіть чіпати не наважилися. Хоча саме вони насправді були (і зараз залишаються) не більше, аніж "мітками" загарбаних територій. До яких – поки будуть зберігатися ці вигадані назви - вчорашні колонізатори мріятимуть повернутися

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей

Тут би йому і зрозуміти все та направити сили, а головне всі гроші, саме в цей напрямок, повернутись в Київ, поставити чітку і виграшну ставку на Україну. Але ні... він ставить все на "зеро", бажаючи отримати абсолютно повний контроль, всю імперію, вибороти для себе мрію демократичної Росії, яка настільки ж примарна, як і його віра в те, що в казино приносять успіх ставки на дати народження матері і бабусі

16 липня 1990 року депутати Верховної Ради УРСР конституційною більшістю ухвалили Декларацію про державний суверенітет. Пропонуємо ознайомитись із промовами депутатів, з якими вони виступили після ухвалення рішення

Перший в Україні кінний трамвай курсував вулицями Львова – його перша поїздка відбулася 25 листопада 1879 року, а пасажирська експлуатація – із 1 липня 1880 року. Наступним українським містом, де почав курсувати кінний трамвай, стала Одеса – тут регулярна експлуатація кінного трамвая почалася 20 липня 1880 року. А 12 вересня 1882 року рух кінного трамвая розпочався в Харкові

Офіційно зараз він називається "Пам'ятник засновникам Одеси", неофіційно — "Пам`ятник Катерині і її коханцям". Монумент, що був встановлений у 1900-му році, ніби-то до 100-річчя міста. Історики наполегливо стверджують, що у Одеси 600, а не 200-річна історія. Пережив демонтаж після встановлення у місті радянської влади та відновлення депутатом Русланом Тарпаном у 2007-му. Подейкують, що гроші на реставрацію пам`ятника були не власне Тарпана, а кремлівської організації ''Россотрудничество"

За документами зі шведських архівів ми можемо детально простежити традицію шведських королів підтримувати боротьбу козаків за незалежність України. Шведські королі вбачали у козаках надійних партнерів, які могли допомогти Швеції гарантувати безпеку в регіоні Балтійського моря і стримати загарбницькі амбіції Московії. Ще в 1623 році шведський король Густав ІІ Адольф розмірковував над можливістю підтримати боротьбу козаків за незалежність

У Білій Церкві, над кручами Росі, височіє пам’ятник у вигляді кам’яної вежі з барельєфом козаків та сценами з їх бойового життя. Біля вежі розташована чавунна гармата з ядрами. Гора ця носить ім’я видатного козака - Семена Палія. Францішек Замойський так схарактеризував козацького полковника та його діяльність на теренах Правобережної України в останніх десятиліттях XVII – на початку XVIII ст.: «той, що хоче кинутися з мотикою на сонце»

Матеріали про Антибільшовицький Блок Народів (АБН), які зберігаються в Галузевому державному архіві Служби зовнішньої розвідки України, дають змогу в нинішній ситуації під дещо іншим кутом зору подивитися на імперську політику Москви в усі періоди її існування в тих чи інших державних утвореннях і належним чином оцінити зусилля діячів українського-національно-визвольного руху, які намагалися об’єднати поневолені народи в боротьбі з імперією зла, застерігали увесь цивілізований світ бути пильними, згуртованими і не мати жодних ілюзій стосовно справжніх намірів кремлівських керманичів

Сім пострілів сербського студента Гаврила Принципа призвели до початку Першої світової війни. Але чому вбивство спадкоємця престолу Габсбургів мало такі катастрофічні наслідки для всього людства? Хто побачив, що політичні сили розставлені, як доміно, і запустив механізм, який перекроїв карту Європи?

На початку ХХ століття уся Литва і значна частина України перебувала під кількасотлітньою російською окупацію. Українцям, до певної міри, пощастило більше, бо частина українських земель входила також і до складу Австро-Угорської імперії, під більш демократичною владою, керованою з Відня австрійським імператором (цісарем). Саме тому український скавтинг зміг організуватись у 1911 році

В 1700 році московити мали обрати нового патріарха. Замість цього Петро І відміняє патріархат і планує стати найвищим цивільним і релігійним лідером країни. Він оголошує себе рятівником християнського світу від ворогів Господа в Османській імперії. Вимагає передати йому ключі від Храму Гробу Господнього та інших святих місць в Єрусалимі. Коли йому це не вдається — він вирішує захопити Константинополь, щоб привласнити місто з витоками православ‘я, підкорити Візантійську імперію і отримати статус «Третього Риму». Мріє отримати титул імператора і бути похованим у Софійському соборі в Константинополі

Католицька Церква свідомо визначила Східну політику, маючи дві можливості: або гостро протиставитися комунізму і «героїчно загинути» на тих землях, або «в динамічно змінній ситуації у світі шукати більш ефективних шляхів, які б привели до кінцевої перемоги»

До початку ХХ століття українська нація підходить цілком сформованою, із розумінням свого місця в історії, етнічних меж, а також із усвідомленням права на суверенну державу. Попри всі обмеження, заборони, депортації і війни, українство виразно проявляє себе та не бажає миритись з ураженими статусом і правами

Забуття, яке покриває сьогодні доктора Миколу Дрогомирецького, цього pater patria, одного з батьків нашої батьківщини, буковинської України, є докором усім нам – українській владі, українській церкві, всім українцям, байдужим до минулого і майбутнього їхнього народу і їхньої держави

Робота на солевидобутку була важка та виснажлива. З раннього ранку робітники візками в'їжджали в озеро з пологих берегів, займали ділянки та лопатами відколювали шматки солі. Потім вилами піднімали її з води та навантажували на візки. Тут сіль обсихала, після чого її звозили на середину ділянки і зсипали в "горби", які швидко тверділи, утворюючи суцільну масу. Солона вода, в якій від світанку до заходу сонця стояли робітники під серпневою спекою, роз'їдала тіло, а тяжка праця виснажувала сили та здоров'я

"Портрет царя й цариці висів в хаті поруч з образом Бога й різних святих. Дітям то говорило — що цар, — це такий же святий, як інші святі. Коли на час закінчення школи дістав я якось до рук "Кобзаря", то його мова здавалася мені чимось у роді тієї мови, що нею писаний псалтир, тобто церковно-слов'янщини. Я вже й дома говорив "по-русски" й мої рідні були вдоволені, гордилися, що їх Саша говорить "по-панському". Ту ж Комишуваську школу й з тими ж всіма наслідками виходив і мій товариш по ній Микита Шаповалов. І в його прізвищі по тій же причині, що й у моїм теліпався русифікаційний хвостик "ов""