The Guardian / The Observer видалило публікацію з матеріалами про УПА, після звинувачень у «русофобії»

Нещодавно зі мною зв’язався Kadish Morris з The Guardian / The Observer та запропонував зробити невеличку публікацію про моє дослідження діяспорянських марок та українського руху за незалежність. За дві доби допис раптово видалили.

 

Я відправив більше зображень та тексту, ніж було потрібно, щоб редактор мав змогу обрати ті матеріали, які підходять під формат рубрики та видання. Окрім просвіти, культури, пластової та різдвяної тематик, там були марки, що критикували радянський режим. Авжеж, було там і про УПА. Для публікації редактор обрав багато політизованих марок та дзвінкий заголовок.

За дві доби допис раптово видалили. В електронному листуванні редактор Elisabeth Ribbans дуже делікатно пояснила мені, що вони отримали зауваження від читачів, а ці марки потребують додаткового пояснення контексту:

"Після публікації галереї марок ряд читачів зазначили, що історія цих зображень є більш детальною та складною, за ту, що була надана в описі. Поміркувавши, було виявлено, що в рамках обмежень дизайну, неможливо викласти контекст і рівень деталізації, які необхідні для повного пояснення історії, з цієї причини онлайн статтю було видалено з вебсайту".

Тож замість виправлення опису чи назви вони просто усе видалили. Я запропонував підготувати інший матеріал, який би пояснював контекст, проте у відповідь отримав ввічливу, автоматичну, поштову відписку, зміст якої був приблизно таким: редакція маленька, а вас, читачів, багато, можливо знайдемо час відповісти, але це неточно. На момент публікації цього тексту жодної реакції на мою пропозицію не було.

Далі цікавіше: в мережі знайшлись великі статті, що встигли з'явитися за дві доби, які критикували публікацію про українські марки, використовуючи радянські історичні міфи.

Так, дехто Craig Murray, письменник та активіст, якого усунули з посади посла Великої Британії в Узбекистані, у зв'язку з його конфліктом із керівниками Міністерства Закордонних Справ, через критику роботи ЦРУ, написав цілу статтю на особистому сайті, дата якої збігається із датою видалення допису на Guardian / The Observer.

Цю статтю швидко розповсюдили десятки інших ресурсів. Вона має заголовок "Холодна війна, та прибуток", та багато говорить про системну "русофобію" у західних ЗМІ. Допис Craig Murray починається з критики видаленої публікації про марки української діаспори, та власне, УПА, марка якої містилася у дописі серед інших.

 
 Марка використана в публікації

Автор називає повстанців нацистськими колаборантами, одночасно згадуючи, що вони з нацистами воювали, та звинувачує редакцію The Guardian / The Observer у публікації контроверсійних матеріалів, прирівнюючи допис з публікацією мистецтва нацистів, без пояснення контексту.

Звинувачуючи УПА в "етнічних чистках поляків", автор сам нехтує контекстом 1000 літньої історії подібних протистоянь на цих землях, Другої польсько-української війни, під час якої поляки робили етнічні чистки українців, та загалом контекстом ХХ ст. століття, коли з нацистами "товаришували" усі по черзі, включно із Польщею, Великою Британією та так званим СРСР.

Якщо бути послідовним, то ми маємо називати ці держави пособниками нацизму та вимагати засудження, якщо називаємо УПА колаборантами.

Нагадаю: йдеться про статтю "Холодна війна та прибуток" та "русофобію" у західних ЗМІ. Тобто, публікація марок, що героїзують боротьбу за незалежність, та видавались українцями, які вимушено опинились на чужині після поразки у війні з чужинцями-загарбниками – це "русофобія". Десь я вже чув щось схоже.

Інша стаття прямо у заголовку зазначає "The Guardian вискоблює нові глибини антиросійської пропаганди". Її автор Justin Wyllie, який за збігом обставин "цікавиться російською культурою, та історією", та зазначає, що зараз базується у "Татарстані, Російська Федерація".

У його статті зазначено, що Голодомор (тема якого присутня на одній з опублікованих марок) був би значно "ефективнішим", якби Сталін дійсно робив його навмисно, а аварія на Чорнобильській АЕС (про це також була марка) сталася через погану конструкцію американського (якого ж ще) реактора. Публікацію маленького допису з українськими марками він порівнює із "перевиданням Mein Kampf".

Марка використана в публікації
Марка використана в публікації

Ще одна стаття за авторства Яши Левіна, російсько-американського "журналіста-розслідувача" має заголовок: "Пропаганда нацистських колаборантів у the Guardian" де йдеться про те, що лідери ОУН та УПА начебто "присягнули Гітлеру" і були зосереджені на "створенні расово чистої фашистської держави".

Те, що в УПА воювали люди різних національностей, а гітлерівці заарештували Бандеру після акту проголошення віднови Української Держави у 1941 "журналіст" ймовірно не "розслідував".

Читайте також: 30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Автор, який публікувався у Wired, The Nation, Slate, TIME, The New York Observer не чув, що ні ОУН, ні УПА, ні створені за участю Абверу у 1941 році батальйони "Нахтіґаль" і "Роланд", ані навіть дивізія військ СС "Галичина" та їхні члени не були засуджені Нюрнберзьким трибуналом (з рішенням якого погодились усі країни переможці Другої світової війни), а самі ці структури не були визнані злочинними.

Це рішення ґрунтувалось на багатьох документах. Зокрема у 39 томі, Нюрнберзького трибуналу на сторінці 269 містяться німецькі накази знищувати бандерівців, як борців за незалежність України.

Можливо, є й інші подібні статті, проте цих вже цілком достатньо, щоб зрозуміти причини видалення. Схоже, редакція британського видання схибила двічі: коли не перевірила матеріали, які публікує, та коли не перевірила критику своєї публікації.

У сучасному світі такий підхід до роботи у ЗМІ давно є трендом, проте я не очікував подібних методів від The Guardian / The Observer. Внаслідок такої роботи саме́ видання зазнало репутаційних втрат, адже видаливши матеріал, редакція погодилась із "обвинуваченнями".

Іншими наслідками є те, що англомовний читач критичних статей буде ототожнювати повстанців (які воювали на три фронти за землю, на якій народилися) з нацистами-окупантами, а моє ім'я з'явилося у контексті їх, "нацистів", "глорифікації".

Марка використана в публікації
Марка використана в публікації

Публікація маленького допису із зображеннями старих марок української діяспори – пересічна подія, як і його видалення. Проте цей випадок є симптомом значно важливіших процесів.

У західних ЗМІ існує лобі серед англомовних авторів, які оперативно і методично працюють на підживлення радянських міфів та відстоювання імперського світогляду путінської Росії. А такий бренд, як The Guardian / The Observer, попри свій калібр та специфіку сучасних відносин між Британією та Росією, не готовий до тиску з боку останньої.



**Більше марок і досліджень автора можна знайти за посиланням.

Дмитро Крапивенко: Алла Пушкарчук - Рута, яку не вберегли

Загинула Алла Пушкарчук (Рута). Тендітна дівчина, що пішла на війну ще у 2014-му, залишила світ мистецтва, навчання в університеті Карпенка-Карого і омріяну кар'єру театрознавиці.

Ярослав Пронюткін: Тут спочиватимуть наші герої: хто має право бути похованим на головному Меморіалі країни?

Національне військове меморіальне кладовище — це меморіал на багато років вперед. За всіма прогнозами поховання тут можуть відбуватися протягом наступних 40-50-ти і більше років. Меморіал призначений винятково для військовослужбовців — тих, які загинули в бою під час цієї війни, та тих, які мали видатні заслуги перед батьківщиною, та покинуть цей світ через дуже багато років.

Зоя Казанжи: Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.

Євген Гомонюк: Французькі скульптури у Миколаєві

Що спільного між найстарішим міським театром, Аркасівським сквером і зоопарком у Миколаєві? Власне французький слід. Всіх їх об’єднує художня французька ливарня Валь Д'Осне з головним салоном в Парижі, чия продукція в різні часи прикрашала ці три локації. Мова йде про п’ять найвідоміших в Миколаєві декоративних садових чавунних скульптур. Одна з них, на жаль, була втрачена ще у 1990-ті роки, інші чотири можна побачити і сьогодні.