Винні мають бути покарані

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року. Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка.

 
Володимир Вакуленко

Володимира Вакуленка, українського письменника вбили росіяни. Дата його загибелі достеменно невідома. Ймовірніше, це сталося між 24 березня та 12 травня 2022 року.

Наприкінці березня Капитолівку Ізюмського району, що на Харківщині, де мешкав Володимир зі своїм сином-підлітком, окупували російські війська. 23 березня вдома в письменника росіяни провели обшуки, вилучили книжки, забрали Володимира та його сина. Володю в той день сильно побили і після трьохгодинного допиту відпустили додому.

А наступного дня, 24 березня, ті самі військовики прийшли по письменника знову, забрали його силоміць та вивезли на автомобілі з буквою "Z". Рідні стверджують, що викрали його за доносом.

З тих пір місцеперебування Володимира Вакуленка було невідомим. Востаннє він виходив на зв'язок 7 березня 2022 року. А потім, 7 травня, російські терористи звернулись з вимогою до місцевих мешканців поховати тіло Володі.

Коли село звільнили, письменниця Вікторія Амеліна зустрілися з батьками Володимира і, орієнтуючись на їхні слова, знайшла щоденник Вакуленка, який він закопав у садку під вишнею за день до викрадення.

Сам Володя просив віддати свої записи людям, "коли наші прийдуть".

За сприяння Віки в тому числі, щоденник Володимира вийшов друком та був презентований на Книжковому арсеналі у Києві у червні 2023 року. За тиждень після презентації Вікторія загинула внаслідок ракетної атаки росіян на Краматорськ 27 червня 2023 року.

 

Після того, як Ізюм звільнили ЗСУ, у місті виявили масове поховання – понад 400 тіл. Під номером 319 було тіло Володимира Вакуленка – це вдалось встановити спочатку журналістам Суспільного, які знайшли фото, зроблене перед похованням, а потім це підтвердила ДНК-експертиза.

Важливо було встановити, хто саме вбив Володимира. Важливо, щоб винні були покарані.

За справу взялись розслідувачі з Truth Hounds. Керівниця департаменту розслідувань Truth Hounds Марина Слободянюк та OSINT-розслідувачі — Богдан Косохатько, Роман Коваль, Владислав Чирик зібрали багато важливих фактів, які проливають світло на трагедію і допоможуть ідентифікувати терористів.

Наприклад:

• Володимира розшукували як "учасника Майдану";

• на відомому відео з Telegram-каналу поруч із ним перебувають російські військовослужбовці;

• саме відео зняте на території школи №2 в Ізюмі, де дислокувалися російські військові та спецслужби, і де була влаштована катівня;

• визначили особливий вид транспортного засобу ("Тигр-М"), яким доставили Вакуленка, а також з'ясували, які російські підрозділи могли стояти за його затриманням;

• "Л/ДНР-івці" були виконавцями найнижчої ланки;

• ключова роль у прийнятті рішень в Капитолівці належала російським підрозділам.

Два останні пункти дуже важливі. Тому що слідчим управлінням ГУНП у Харківській області висунуті підозри у скоєнні воєнного злочину чотирьом військовослужбовцям 4-ї роти 4-го батальйону 204-го стрілецького полку мобілізаційного резерву "ЛНР".

Однак зібрана та проаналізована розслідувачами Truth Hounds інформація дозволяє зробити висновок, що тими особами, які віддали наказ про вбивство письменника, могли бути представники саме російських Збройних Сил, Національної гвардії РФ, чи спецслужб, а не незаконних збройних формувань так званої "ЛНР".

Я раджу вам прочитати повністю дуже грунтовний і детальний матеріал про розслідування причетності російських військових до вбивства письменника Володимира Вакуленка на сайті організації. Там зібрано багато важливих фактів про те, як ця божевільна машина заточена на знищення українців. 

І ще раджу купити та прочитати книжку Володимира Вакуленка "Я перетворююсь. Щоденник окупації. Вибрані вірші", яка вийшла у видавництві "Vivat". Ми маємо це читати, знати, пам'ятати.

"А сьогодні, у День поезії, в небі привітав мене невеликий журавлиний ключ, і крізь їхнє "курли" ніби чулося: "Усе буде Україна! Я вірю в перемогу!". Володимир Вакуленко.

Олексій Мустафін: Останній трибун Рима. Любові й ненависті Коли ді Рієнцо

Історія знає чимало прикладів, коли народний улюбленець здобуває владу - і перетворюється на деспота та здирника. А після смерті про нього згадують як про героя-мрійника й зводять йому пам'ятники. Саме так сталося з Ніколо Габріні, більше відомого у світі під іменем Кола ді Рієнцо.

Олексій Мустафін: По каву на Страдуні. Військова авантюра, яка зламала Югославію

Однією з ключових подій хорватської Війни за незалежність і розпаду "другої" Югославії стала облога Дубровника. Міста, яке ще з 1972 року було демілітаризоване і формально перебувало під захистом ЮНЕСКО. Попри це командування югославської армії вирішило встановити над ним військовий контроль. Надто спокусливою йому здавалася перспектива "відрізати" від Хорватії усю Південну Далмацію.

Сергій Громенко: Історія російського імперіалізму і колоніалізму (чернетка гранднаративу). Частина ІІ

У період 1917–1921 рр. відбувся колапс Другої російської імперії, а контрольована більшовиками територія у 1918–1919 рр. стиснулася до меж XVI століття. Своє прагнення незалежності продемонстрували більшість народів колишньої Росії, і деяким з них вдалося створити власні держави. Через це пройшли всі переможені у Першій світовій війні імперії.

Олексій Мустафін: Формула миру, вагітна війною. Спроба примирити протестантів з католиками, яка ще більше посварила їх між собою

Закон Священної Римської імперії, схвалений рейхстагом 1555 року в Авгсбурзі, у світі більше відомий під іменем Авгсбурзького релігійного миру. Адже він вперше – і фактично, і юридично - визнав за підданими імператора, які були християнами, право обирати конфесію.