Особливість і чарівність Дня перемоги у радянські часи

9 травня Путін вкрав у одиниць живих ветеранів і історії… Перетворив його з дня, який об‘єднував у день, який ділить, з дня пам‘яті - у день політичної пропаганди

 

Головна особливість і чарівність Дня перемоги у радянські часи для багатьох полягала у його деідеологізованості. На перше травня була демонстрація, на сьоме листопада демонстрація і парад, де брязкали зброєю.

На День перемоги не було нічого!!! Учасники війни зустрічалися між собою, згадували, випивали 100 грам… Серед них були сталіністи і жертви репресій, які Сталіна ненавиділи. Це був дійсно День пам'яті і примирення. І перемоги. Перемоги над фашизмом.

Про злочини комунізму говорити тоді було заборонено. Власне те саме відбувалося у всій Європі 8 травня. Тепер і у нас 8 травня. А 9 травня Путін вкрав у одиниць живих ветеранів і історії…

Перетворив його з дня, який об'єднував у день, який ділить, з дня пам'яті у день політичної пропаганди. І тепер різні його адепти і прислуговавачі пишуть : 9 травня - свято радості переможців, а 8 - сліз переможених.

Це брехня. Бо навіть у хрестоматійній радянській пісні співали: "праздник со слезами на глазах". А у цих сучасних "побєдоносцев" ніяких сліз!!! Одне "ги-га-га, красный флаг, мы круче всех"!

Російський диктатор і його свідомі чи несвідомі прислужники в Україні своїми спекуляціями дозволили те, що навіть в СРСР нікому в голову не приходило!

Танцювати на пам'яті про загиблих у Другій світовій. Шкода, що є частина людей, яка настільки зазомбована цією путінською і пропутінською пропагандою, що навіть не помічає маніпуляцій.

Роман Маленков: Забуті та проігноровані

Великих українців проігнорували при перейменуванні київських вулиць. Нинішнє перейменування показало, що ми зуміли зруйнувати російські маркери (хоч і не всі), але показали тотальне невміння створювати свої. «Так, не всі діячі вшановані, але, від нині вшанована вся історія України та Києва в міських назвах» пише Олександр Алфьоров. Вся історія України та Києва без… Без кого? Про кого забули? Кого проігнорували?

Софія Грачова: Русскій мір, що лізе через вікно

Що важливіше при оцінці діяльності певного історичного діяча, як от Владімір Даль? Його заслуги у кодифікації великоруської національної культури? Вплив його твору, або ж авторитету його імені, на антиєврейське насильство? Участь у колоніальних війнах та відзнака від імператорі Ніколая І? Вирішуйте самі, але подумайте, який стосунок це все має до сучасного українського бачення історії та публічного простору

: Відкритий лист фахових істориків щодо присудження наукового ступеня доктора історичних наук Олесі Олександрівні Стасюк

6 червня 2022 року Міністерство освіти і науки України затвердило рішення про присудження наукового ступеня доктора історичних наук Олесі Стасюк. Цим рішенням МОН легалізувало відверто академічно недоброчесну працю, а також кричуще порушило низку законодавчих актів та нормативних документів України. Найбільш обурливим є те, що МОН, попри закріплену у різних законодавчих актах процедуру, виключило із розгляду дисертаційного тексту О.О.Стасюк Експертну раду з історичних наук. Фахівців фактично позбавили слова. Це змусило істориків виступити із черговим Відкритим листом

Анатолій Хромов: Нищівний удар українських архівів по російській пропаганді

Маю риторичне запитання… Чи спроможні російські архіви ось так само виставити повні справи, описи та фонди з історії Голокосту? Тільки повністю, без купюр та обрізок, без ідеологічних анотацій? Ну що, "колеги"-"антинацисти", вам слабо?