Помер автор популярних романів про Велику вітчизняну

Сьогодні, 11 березня, на 89-му році життя помер відомий російський письменник Борис Васильєв.

Про це повідомляє "Телекритика" з посиланням на РІА Новості.

За інформацією московської Спілки письменників, Васильєв буде похований на Ваганьковському кладовищі.

Майбутній письменник народився 21 травня 1924 року в Смоленську. Улітку 1941-го добровольцем пішов на фронт, контужений під час десантування у березні 1943 року.

Закінчив Військову академію бронетанкових і механізованих військ, працював до середини 1950-х випробувачем колісних і гусеничних машин на Уралі, проте потім вирішив піти з армії і зайнятися літературою.

 Плакат УРСР до екранізації найпопулярнішого твору Васильєва. Фото: oldpaper.kiev.ua

Популярність до Бориса Васильєва прийшла після виходу повісті "А зорі тут тихі..." в 1969 році.

Він написав більше 30 романів і повістей (у тому числі "У списках не значився", "Завтра була війна", "Не стріляйте білих лебедів", "Іванов катер" та інші), а також випустив дві серії історичних романів про часи княжої Русі.

За творами письменника було знято 15 фільмів, які теж стали масовими серед радянських глядачів.

За легендою, фільм "А зорі тут тихі..." про старшину і п'ятьох дівчат, котрі в болотах Карелії перемагають 16 нацистських диверсантів, був найпопулярнішим фільмом і в Афганістані часів радянської окупації.

У 1993 році Васильєв підписав "лист 42-х", де разом із іншими діячами культури підтримав дії президента РФ Бориса Єльцина з придушення опозиційної Верховної Ради Росії і закликав заборонити комуністичну й націоналістичну ідеологію.

Борис Васильєв був лауреатом Державної премії СРСР (1975), премії президента Росії, незалежної премії руху імені академіка Сахарова "Апрель", мав державні нагороди РФ.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.