Спецпроект

АНОНС: Лекція "Янівський табір як один із центрів масового вбивства у Східній Європі" у Львові

7 грудня в музеї "Територія Терору" відбудеться лекція наукового співробітника музею Олександра Пагірі "Янівський табір як один із центрів масового вбивства у Східній Європі".

Табір примусових робіт "Янівська" у Львові був нетиповою установою у нацистській каральній імперії у роки Другої світової війни. Попри свою назву, у різні періоди він слугував водночас табором примусових робіт, тюрмою, пересильним пунктом для депортації євреїв у табори смерті на території Польщі та місцем масового вбивства.

За весь період функціонування табору (1941—1944) у ньому утримувалось як цивільне населення, так і військовополонені, люди різних національностей: євреї, українці, росіяни, поляки — загалом близько 160 тис. осіб.

 

Попри свій різнонаціональний склад, табір був у першу чергу "єврейським табором" і становив невід’ємну ланку у реалізації нацистської політики "остаточного вирішення єврейського питання" у Галичині та Генеральному губернаторстві. У рамках операції "Рейнгард" він був поєднаний з нацистськими таборами смерті на території Польщі.

Янівський табір зажив сумної слави завдяки дільності у його стінах т. зв. "танго смерті" — табірного оркестру, який грав під час страт в’язнів. Через надзвичайно жорстокі методи вбивства у таборі деякі дослідники схильні класифікувати його як концентраційний і навіть як табір знищення.

Подія відбудеться у рамках проекту "Lwów, לעמבערג‎, Львів, Lemberg'43: Місто, яке (не)пережило" — серії меморіальних заходів до 75-ої річниці ліквідації Львівського гетто та Янівського концтабору у Львові.

Координатор проекту — Меморіальний музей тоталітарних режимів "Територія Терору" у співпраці з Центром міської історії Центрально-Східної Європи.

7 грудня, п'ятниця, 17.00

Місце: музей "Територія Терору" (Львів, проспект Чорновола, 45 г) 

Партнери: Управління Культури Департаменту розвитку Львівської міської ради, Всеукраїнський єврейський благодійний Фонд "Хесед-Арьє", Благодійний фонд Брей Бріт "Леополіс" імені Еміля Домбергера, Львівський органний зал, Львівське товариство єврейської культури ім. Шолом-Алейхема, Єврейська спадщина Рогатина.

Інформаційна підтримка: Твоє Місто, інформаційне видання "Фотографії Старого Львова", Культурні Події Львова, газета "Хадашот", HISTORIANS.IN.UA, міжнародний інтелектуальний часопис Ukraina Moderna, Часопис КРИТИКА — Journal KRYTYKA, Zaxid.Net, Афіша Львова.

Додаткова інформація: Богдана Тараніна, науковий співробітник Музею "Територія Терору" тел.: 095−938−21−74, e-mail: taraninabogdanna@gmail.com

Вхід вільний.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.