Спецпроект

Польща ухвалила закон щодо відібраного під час Голокосту майна євреїв. Ізраїль відкликав посла

Президент Польщі Анджей Дуда, попри опозицію з боку Ізраїлю і США, підписав закон, який ускладнить для євреїв повернення власності, яку вони втратили під час і після Другої світової війни.

Про це повідомляють The Бабель.

 
Анджей Дуда та Яїр Лапід

Ізраїль відкликав свого дипломатичного представника у Варшаві для безстрокових консультацій, назвавши закон "антисемітським". У Польщі у відповідь заявили, що мають намір зробити симетричні кроки і відкликати свого посла.

Закон стосується вимог щодо власності, яку вкрали нацисти, а потім захопив комуністичний режим Польщі. Відповідно до нього, обмежується право нащадків жертв Голокосту на повернення майна: тепер вони можуть оскаржити вилучення власності лише протягом 30 років з моменту ухвалення такого рішення.

Президент Анджей Дуда заявив польському інформаційному агентству PAP, що сподівається, що закон покладе край "ері правового хаосу" та "мафії". Він заперечив, що закон був спрямований конкретно проти євреїв, які пережили Голокост. Уряд заявляє, що відновить правову визначеність на ринку нерухомості та заблокує помилкові позови.

Коли польський парламент ухвалив цей закон, міністр закордонних справ Ізраїлю Яір Лапід і держсекретар США Ентоні Блінкен попросили Дуду не підписувати його.

Лапід сказав, що це "завдає шкоди як памʼяті про Голокост, так і правам його жертв". Блінкен сказав, що він "глибоко стурбований", і закликав Польщу ухвалити всеосяжний закон, який регулює вимоги про конфіскацію власності — що вже зробили інші країни Центральної та Східної Європи. Однак премʼєр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що Польща "не платитиме за злочини Німеччини".


Під час Другої світової війни в Польщі вбили близько трьох мільйонів євреїв, це 90% єврейської громади країни. Після війни комуністична влада націоналізувала величезну кількість нерухомості, яка залишалася порожньою, тому що її власників вбили.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.