В РФ переклали книгу українського історика про падіння СРСР

В Росії видали переклад монографії українського історика з США Сергія Плохія "Остання імперія. Падіння Радянського Союзу".

Про це повідомляє видавництво Соrpus.

Видавці наголошують, що публікація праці англійською у 2014 році принесла автору книжкову премію Пушкінського будинку в Лондоні, а потім - премію Лайонела Гелбера.

"Професор Гарвардського університету максимально докладно, спираючись на документи - в тому числі нещодавно відкритий архів Джорджа Буша-старшого - описує другу половину 1991 року практично день за днем, - йдеться в анонсі видання. - Картина подій складається із сотень розмов, зустрічей, щоденникових записів".

 

"Остання імперія" строго обмежує оповідь рамками шести місяців, лише на самому початку і самому кінці дозволяючи собі відступи про роки до і після 1991-го.

Перед читачем виникають два ключових і кілька несподіваних висновків, зазначили видавці.

По-перше, США не просто не хотіли наближати кінець СССР, але, навпаки, щосили його відтягували. Співробітники адміністрації Джорджа Буша побоювалися хаосу в незалежних республіках, яким належало вирішити, серед іншого, питання ядерної зброї.

По-друге, вирішальну роль у розпаді Союзу зіграло прагнення народу України до максимальної незалежності від Москви і повнота мандату, який отримав перший президент країни Леонід Кравчук.

 

"Остання імперія" Сергія Плохія - рідкісний випадок бездоганної роботи історика, яка читається як гостросюжетний репортаж", - підкреслили y видавництві. - Чи не важливішою за авторські висновки виявляється дана читачеві можливість робити висновки самостійно на основі щоденного, повсякчасного спостереження за діями головних героїв ... книги".

Нагадаємо, у 2012 році вийшов російський переклад програмної книги професора НаУКМА Наталі Яковенко "Нарис історії середньовічної і ранньомодерної України".

ТАКОЖ: "Украинский национализм: ликбез для русских..."

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.