Спецпроект

1983: Рейґан називає СРСР "імперією зла" і засуджує американських "противсіхів"

Одна з найвідоміших промов американського президента часів нашого "застою" - Рональд Рейґан закликає молитися за радянських людей і в той же час не забувати, що ці люди є "центром зла у сучасному світі".

4 листопада 1980 року колишній актор Рональд Рейґан став президентом США. Через три роки він виступить із своєю промовою про стосунки США і СРСР на тлі гонки ядерних озброєнь. 

Ця промова стане одним із найбільш знаменитих виступів американського візаві Брєжнєва і Андропова:

"Багато років тому, я почув вислів одного молодого батька в Каліфорнії: "Я краще побачу, що мої маленькі дівчатка помруть зараз, все ще вірячи в Бога, ніж вони будуть рости при комунізмі і помруть колись пізніше, більше не вірячи в Бога".

...Дозвольте нам помолитися за спасіння всіх тих, хто живе в тій тоталітарній темряві. Просіть, щоб вони виявили радість милосердного Бога. Але поки вони проповідують всемогутність держави і його перевагу над особистістю, поки вони вірують у своє майбутнє панування над всіма народами землі, вони - центр зла в сучасному світі.

Найстрашніше зло відбувається навіть не в концентраційних трудових таборах, де ми бачимо кінцевий результат цього зла.

Зло задумують і наказують виконувати в чистих теплих кабінетах з гарним освітленням і килимовими доріжками тихі люди в білих комірцях, зі стриженими нігтями і гладенько виголеними щоками, яким не потрібно підвищувати голос.

Але через те, що ці тихі люди не підвищують голос, через те, що вони - як і диктатори до них - зрештою вимагають лише окремої території, комусь здається, що нам варто прийняти їх такими, які вони є.

...У ваших обговореннях щодо обмеження ядерних озброєнь остерігайтеся спокуси гордині - спокуси поставити себе вище того, що відбувається, маркувати обидві сторони однаково помилково, ігнорувати факти історії і агресивних імпульсів Імперії зла, спокуси називати гонку озброєнь гігантським непорозумінням і таким чином уникати боротьби між Правдою і Брехнею, Добром і Злом".

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.