2006: Тимошенко дарує Кушнарьову намисто. ВІДЕО

Це відео показує скандал, який відбувся у ВР за кілька місяців до смерті Євгена Кушнарьова. Очільник регіоналів звинуватив Тимошенко у зловживанні дорогими прикрасами, а вона у відповідь подарувала йому намисто. Тепер обидвох фігурантів скандалу нема у великій політиці.

6 жовтня 2006 року народні депутати розглядали внесений БЮТ законопроект про позбавлення пільг народних депутатів. Під час обговорення відбулося невеличке шоу: тодішній лідер опозиції Юлія Тимошенко зняла з шиї і кинула на трибуну перед тодішнім заступником голови фракції Партії регіонів Євгеном Кушнарьовим власне намисто.

Так вона відреагувала на слова Кушнарьова про те, що одного її "перлинного намиста вистачить на життя середньостатистичної української сім’ї протягом 5 років".

Тимошенко підвелася з місця і під аплодисменти залу швидко побігла до трибуни, за якою стояв Кушнарьов. Вона зняла з себе намисто і кинула його на трибуну перед Кушнарьовим, після чого той взяв його в руки і почав намотувати на мікрофони.

При цьому Кушнарьов звернувся до Тимошенко: "Мені ваші цяцьки не потрібні! Здавайте їх у фонд допомоги бідним!", і зрештою перший віце-спікер Адам Мартинюк змушений був виключити мікрофон.

Наступний виступаючий комуніст Микола Кравченко висловився на користь того, щоб відправити намисто Тимошенко на офіційну експертизу, щоб визначити його вартість.

Цю історію і переповідає дане відео від "5 каналу".

Історія виглядає особливо повчальною, якщо подивитися на неї зараз. Головних героїв, які тоді здавалися нерушимими фігурами, вже немає у великій політиці.

Тимошенко, побувши прем'єр-міністром і програвши кільки відсотків на виборах, засуджена і сидить у в'язниці, не отримуючи поки що активної підтримки ані світу, ані громадськості.

2001: перший арешт Юлії Тимошенко (ВІДЕО)

Микола Кравченко у 2010 році скаржився, що "донецькі" не дають своїм союзникам-комуністам вести нормальну виборчу кампанію.

Намисто, яке журналісти УП віднесли до ювелірів, виявилося біжутерією вартістю в кількасот доларів, тож середньостатична українська сім'я навряд чи прожила би на ці гроші 5 років.

Кушнарьов загинув 17 січня 2007 року - рівно 5 років тому - внаслідок нещасного випадку на полюванні.

Народний депутат втрапив у конфлікт зі звичним оточенням можновладця і реаліями "середньостатичної української сім'ї". В Ізюмській районній лікарні, куди його привезли з вогнепальним пораненням живота, не було необхідного обладнання, яке у спішному порятку везли з Баден-Бадену вертольотами. Не факт, що це обладнання з'явилося в Ізюмі зараз.

За ці 5 років у суспільстві з'явилося переконання, що загибель Кушнарьова не була випадковою. Як би там не було, а цей політик був справжнім важковаговиком, на відміну від нинішніх смішних "регіональних" лідерів Харківщини. І його тепер не вистачає ПР.

У жовтні 2006-го Віктор Янукович був прем'єр-міністром із доволі обмеженим полем маневру. Тепер він - усевладний президент. У нього є золоті речі, які тоді навряд чи були в Тимошенко. Він намагається проводити реформи, в тому числі і з ліквідації пільг, що викликає спротив власників цих пільг - поки що єдиний активний спротив у країні.

2003: Кучма розпікає Януковича (ВІДЕО)

Але загальне незадоволення наростає. І хто знає, що буде через чергові 5 років? Може, Міжгір'я стане дитячим табором відпочинку?

А в історії з намистом тільки одне залишилося незмінним - пільги депутатів. Якщо ви додивитеся відео до кінця, то зрозумієте, чому.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.