1991: Прес-конференція ГКЧП у Москві. ВІДЕО

19 серпня 1991 року Державний комітет із надзвичайного стану (рос - ГКЧП) виступив із заявою: "Ми виступаємо за істино демократичні процеси, за послідовну політику реформ, яка веде до економічного і соціального процвітання нашої Батьківщини".

Забута історія має звичку повторюватися.

"Історична правда" з огляду на естетичну подібність українського політичного процесу до подій серпня 1991 року пропонує пригадати, як це було і публікує повний відеозапис прес-конференції Державного комітету з надзіичайного стану (ГКЧП) 19 серпня 1991 року та дещо скорочений текст Звернення ГКЧП до радянського народу.

Путч у Москві тривав 3 дні - з 19 по 21 серпня 1991 року, 22 серня члени ГКЧП були заарештовані.

"В тяжкие, критические для судеб отечества и наших народов час, обращаемся мы к Вам.

Над нашей великой родиной нависла смертельная опасность. Начатая по инициативе М. С. Горбачёва политика реформ, задуманная как средство обеспечения динамического развития страны и демократизация общественной жизни, в силу разных причин, зашла в тупик.

На смену первоначальному энтузиазму и надеждам пришли безверие, апатия и отчаяние. Власть на всех уровнях потеряла доверие населения. Политиканство вытеснило из общественной жизни заботу о судьбе отечества и гражданина. Насаждается злобное глумление над всеми институтами государства. Страна, по сути, стала неуправляемой. (...)

Циничная спекуляция на национальных чувствах - лишь ширма для удовлетворения амбиций. Ни сегодняшние беды своих народов, ни их завтрашний день не беспокоят политических авантюристов. Кризис власти катастрофически сказался на экономике. Хаотичное, стихийное скольжение к рынку вызвало взрыв эгоизма регионального, ведомственного, группового и личного. (...)

Давно пора сказать людям правду: если не принять срочных и решительных мер по стабилизации экономики, то, в самом недалёком времени, неизбежен голод и новый виток обнищания, от которых один шаг до массовых проявлений стихийного недовольства с разрушительными последствиями.

Только безответственные люди могут уповать на некую помощь из-за границы. Никакие подачки не решат наших проблем - спасение в наших собственных руках. (...)

Государственный комитет по чрезвычайному положению" в СССР полностью отдаёт себе отчёт в глубине поразившего нашу страну кризисa. Он принимает на себя ответственность за судьбу Родины, и преисполнен решимости принять самые серьезные меры по скорейшему выводу государства и общества из кризиса.

Мы обещаем провести широкое всенародное обсуждение проекта нового союзного договора, незамедлительно восстановить законность и правопорядок, положить конец кровопролитию, объявить беспощадную войну уголовному миру, положить конец произволу расхитителей народного добра.

Мы выступаем за истинно демократические процессы, за последовательную политику реформ, ведущую к экономическому и социальному процветанию нашей Родины.

В здоровом обществе станет нормой постоянное повышение благосостояния всех граждан. Мы сосредоточим внимание на защите интересов самых широких слоёв населения. Развивая многоукладный характер народного хозяйства, мы будем поддерживать и частное предпринимательство. Нашей первоочередной задачей станет решение продовольственных и жилищных проблем.

Мы призываем всех советских людей в кратчайший срок восстановить трудовую дисциплину и порядок, поднять уровень производства, что бы затем решительно двинутся в перёд - от этого зависит наша жизнь и судьба отечества.

Мы являемся миролюбивой страной и будем неукоснительно соблюдать все взятые на себя обязательства, но никогда и никому не будет позволено покушаться на наш суверенитет , независимость и территориальную целостность.

Мы призываем всех истинных патриотов, людей доброй воли положить конец нынешнему смутному времени, осознать свой долг перед Родиной и оказать всемерную поддержку усилиям по выводу страны из кризиса".

Дивіться також:

1991: офіціоз програми "Время" про ГКЧП і Кравчука. ВІДЕО

Початок кінця. Радянський Союз помирав під "Лебедине озеро"

15% українців вважають, що перемога ГКЧП зробила б їхнє життя кращим

Як розпадався СРСР. Спогади доньки Брежнєва

1991: Союз убив сам себе. ВІДЕО

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.