1986: спогади очевидців аварії на ЧАЕС. "Чорнобиль. Пряма мова"

Свідки та ліквідатори розповідають про пережите.

Представлені тут кадри - аудіовідеоінсталяція з арт-проекту "1986. Два погляди" фотошколи Віктора Марущенка, присвяченого 25-річчю аварії на ЧАЕС. Проект виставлявся у галереї "Лавра" у квітні 2011 року. Організатори люб'язно поділилися з ІП відео.

Свідки катастрофи та ліквідатори її наслідків слухають самих себе, свої спогади про радіоактивну весну-літо 1986 року. Їхні емоції записані на відео і змонтовані разом з аудіодоріжкою їхніх спогадів.

Ця частина проекту називається "Чорнобиль: Пряма мова".  Іншою частиною були записи людей 1986 року народження, які говорили про своє сприйняття Чорнобиля. Але ми зосередилися на свідках історії.

Аудіоскладова проекту фактично є унікальним записом в жанрі так званої "усної історії". Серед тих, хто свідчить, є такі люди:

- Віктор Шорін (60 років [всі дані про вік датовані 2011 роком - ІП]), пожежник. Працював на даху реактора одну хвилину щодня. Перебував у Чернобилі з 28 червня по 5 вересня 1986 року. Після аварії працював токарем.

- Анатолій Кіфа (у 2011-му мав 55 років). Мобілізований 28 квітня 1986 року. Працював біля реактора - займався очищенням території, навантаженням піску та свинцю в парашути [вочевидь, ідеться про мішки, якими в перші тижні після аварії закидували з гелікоптерів тлііючий реактор - ІП], допомагав евакуювати місцевих жителів. 5 травня був вивезений із зони на "швидкій допомозі" за станом здоров'я.

- Юрій Вацкель (54 роки). Був у Чорнобилі з 28 травня по 14 липня. Перебував у мобілізаційному складі київського полку Цивільної оборони. Викликали вночі, очолив пожежний взвод. Займався безпосередньою дезактивацією станції.

- Андрій Мизько (51 рік). Штурман вертольоту Мі-6 - одного з десятків гелікоптерів, із яких скидали на реактор свинець та пісок. До аварії служив у Ленінградському військовому окрузі. 8 екіпажів підняли по тривозі і на Ан-12 перевезли до Чернігова. З чернігівської бази [військовий аеродром "Півці" - донедавна закинутий, Янукович-молодший проводив на злітній смузі авторалі, у зв'язку з агресією РФ діяльність аеродрому поновлено - ІП] і проводилися вильоти на станцію.

Гелікоптери Мі-6 на кладовищі опроміненої техніки в Чорнобилі

Працював у зоні з 5 по 27 травня 1986 року. Зробив 11 вильотів на реактор, потім відправили в Афган. "Я навіть не можу порівняти перебування в Чорнобилі з війною в Афганістані". Інвалід 2-ої групи.

- Володимир Мусієць (73 роки) - командир військової частини Чорнобиль-2. У частині налічувалося 900 офіцерів і 2 тисячі солдатів, які з 4-ої години ранку 26 квітня приступили до ліквідації аварії. Закінчив роботу в зоні 25 серпня 1988. У званні полковника пішов у відставку. Інвалід 2-ої групи.

- Михайло Ревчук (53 роки). До аварії працював в управлінні пожежної охорони міста Києва (ВПЛ-8). У Чорнобилі перебував з 11 травня по 6 червня 1986-го. Займався дезактивацією приміщень і територій. Лопатами знімали шар зараженої землі. Інвалід 2-ої групи з 2008 року.

- Ігор Кекух (69 років). До аварії - підполковник медичної служби. Відряджений у зону з Полтавського гарнізонного госпіталю. У липні-серпні працював лікарем-терапевтом у діагностичному центрі Чорнобиля. Онкохворий, 2 група інвалідності.

- Віктор Печений (56 років). До аварії працював зв'язківцем. У Чорнобилі був із 28 квітня по 15 травня. Виконували брудну роботу (навантаження піску і свинцю), жили в наметах на березі Прип'яті, спали одягненими по 4 години на добу.

У 2011-му Віктор мав останню стадію раку легенів, інвалід 1-ої групи. Через суд добився пенсії, належної за законом (8 мінімальних окладів = 6500 грн), яку Пенсійний фонд тут же самовільно відібрав, перевівши його на пенсію по групі інвалідності ( 2800 грн). "Чорнобиль забрав у мене все".

Дивіться також:

1986: перша інфа про аварію на радянському ТБ. ВІДЕО

1986: новинний сюжет про Чорнобиль на американському ТБ. ВІДЕО

"Подвиг, рівний фронтовому". Як КДБ УРСР брав участь у ліквідації

Валентина Шевченко: "Провести демонстрацію 1 травня 1986-го наказали з Москви"

З чого почався Чорнобиль. КПРС ігнорувала попередження про можливу аварію

Кримська АЕС. В СРСР боялися, що з нею станеться "фукусіма"

Віртуальна 3D-модель міста Прип'ять. ВІДЕО

Інше за темою "Чорнобиль"

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.