Спецпроект

Лаллінгстоун - музей британської "Десятинки". ЕКСКУРСІЯ

Саме тут зафіксовані перші свідчення існування християнства на Британських островах. Утім, Лаллінгстоун не перетворили на прочанський центр, тут не чути запаху ладану: це один із найліпших археологічних музеїв для недільної екскурсії з дітьми.

Лаллінгстоун – це римська вілла неподалік невеличкого містечка Ейнфорд, у Кенті на південний схід від Лондона.

Припускають, що на цій віллі мешкав правитель римської провінції Британія та каліф на годину (чи радше імператор на сезон) нещасний Публій Гельвій Пертінакс.

Пертінакс був людиною симпатичною. У імператори він вибився з учителів граматики і був дуже скромною людиною в побуті. Але вчасно не розрахувався із преторіанцями і був убитий заколотниками – історія на пам’ять для усіх, хто не виконує виборчі обіцянки.

Дорогою до Лаллінгстоуна ми заблукали. Не допомогли ані навігатор, ані мої штурманські навички. Звичайна англійська глухомань і з дороги з двостороннім рухом і шириною, що два вози не роз’їдуться.

Типово кентський пейзаж: білі від крейди поля, пагорби, замок Ейнфорд на березі річки Дарент

Звичайно, глухомань відносна, якщо тут мешкав майбутній римський імператор. До того ж з навколишніх пагорбів чудово видно панораму Східного Лондона, Грінвічу та хмарочосів Кенері Вoрф.

Прогулянка цими місцями дозволяє уявити всю історію Британії, починаючи від часів римської окупації. Неподалік, у Річборо знаходиться римський форт.

Замок Ейнфорд належить часам Вільгельма Завойовника

У самому Ейнфорді залишилися руїни замку, збудований у перші роки Норманського завоювання, він є одним із класичних прикладів феодального маєтку тих часів.

Трохи далі від Ейнфорда – замок Лаллінгстоун, збудований наприкінці XV століття, він приймав у своїх стінах короля Генриха VIII.

Неподалік –  вілла Чарльза Дарвіна, де той написав "Походження видів".

Отже, Лаллінгстоун і околиці Ейнфорда – чудове місце для подорожей у часі. Бетт Мідлер якось сказала: "Коли у Нью-Йорку одинадцята ранку, у Лондоні – 1938 рік". У Ейнфорді виникає враження, що ХХ століття іще навіть не розпочалося.

Звідси почалося Християнство у Англії

Врешті-решт наша машина об’їхала усі місцеві закапелки і усі розвилки, на яких можна було заблукати, і доїхала до музею римської вілли Лаллінгстоун.

Над фундаментами самої вілли кількадесят років тому був збудований захистний павільйон, у якому розмістився музей.

Здавалося б, що може бути нуднішим за археологію для маленьких дітей?!

Але пригода починається тут прямо від входу. Вестибюлю тут як такого нема: цей простір використовують як білетну касу та сувенірний магазинчик, який наповнений бутафорськими обладунками легіонерів, дерев’яними мечами та репліками справжніх дитячих іграшок римських часів. Це створює певний антураж, а у дітей – ажіотаж! 

Початок огляду. Ми входимо до північного крила вілли

"Картки для дітей?" - ввічливо питає "хазяйка" музею. Вона, її помічниця і технік – це, здається, весь персонал музею. А "картки" - то аркуші із завданнями для дітей. Залежно від віку кожна дитина при вході може отримати таку картку, спеціальну папочку та олівці – і екскурсія перетворюється у квест.

Британські діти добре дресировані: є завдання – його треба виконати із більшим, чи меншим ступенем ентузіазму. Виконують, здається, навіть з більшим, ніж з меншим!

Так цю частину вілли уявили художники Пітер Данн та Річард Лі. Внизу молилися давнім богам, вгорі - новому

Усі стенди, які містять пояснення створені у такий спосіб, щоб дітям було зручно і цікаво: тексти набрані великим шрифтом, картинки – як з дитячих книжок.

Поруч – стенд, де можна помірятися із римлянином зростом (там зображені середньостатистичні  чоловік, жінка та дитина). До того ж можна зробити це в одязі римських часів – поруч на вішаках висять репліки різних фасонів та розмірів.

Для дітей старшого віку розкладені настільні ігри римлян, з досить малозрозумілими правилами. Для дітей молодшого віку є "кубики" - з готових модулів вони мають можливість скласти віллу такою, яка вона була за часів свого розквіту.

Окремий закапелок – пропаганда читання – у кошику розкладені яскраво ілюстровані книжки про римську Британію, а на стіні – зображення римських дітей із книжками і написом: "почитай як римляни".

Праворуч від свинцевої труни - дитячі малюнки із написом "читай як римлянин"

Тут нема екскурсоводів. На цьому "трохи зекономили". Функцію оповідача у музею автоматизували. Декілька разів протягом години світло згасає, а відвідувачів запрошують на галерею мезоніну.

На великому екрані починається фільм. Він триває лише 7-8 хвилин, але, виявляється, цього цілком досить, щоб створити уявлення про те, що відбувалося тут майже 2000 років тому.

Проекція фільму супроводжується динамічним світловим шоу. Коли диктор оповідає про якусь з частин вілли – проміння світла вихоплює з темряви саме потрібну кімнату, або фрагмент.   

Фільм і динамічне світло заміняють екскурсовода. У кадрі - такий вигляд вілла мала на початку свого існування, біля 100 р. н.е. Титри пояснюють, що між 150 та 200 р. н.е. вілла починає активно розбудовуватися.

Найдавніша будівля з’явилася на цьому місці близька 100 року після Різдва. У третьому столітті будинок був суттєво перебудований. І саме із цим періодом пов’язана найбільша загадка вілли Лаллінгстоун.

"Глибока кімната" під час археологічних досліджень. Добре видно два мармурових бюсти. Фото 1957 року

У північному крилі вілли археологи дослідили так звану глибоку кімнату. У цій кімнаті було знайдені свідчення культу водяних німф і культу предків. Саме тут були знайдені мармурові бюсти імператора Публія Гельвія Пертінакса та його тестя Публія Гельвія Сукцесса.   

А ось над тією кімнатою, де відбувалися язичницькі відправи, знаходилася перша у Англії християнська церква.

У музею в Лаллінгстоуні виставлені копії мармурових бюстів. Оригінали зберігаються у постійній експозиції Британського музею

Археологи переконують: християнські богослужіння нагорі і поганські у підпіллі відбувалися одночасно.

На цьому етапі  Римська імперія була уже досить толерантною до різних релігій. А таке співіснування поганства і Християнства пояснює, чому релігія Нового Заповіту так насичена запозиченнями із інших вірувань того часу.

Фрагмент фільму: "Археологи привідкрили вікно у цей загублений світ"

Путівник віллою Лаллінгстоун нагадує один із хрестоматійних прикладів: Різдво. Новий Заповіт не дає точних відомостей про час народження Христа, а тим не менше усі знають, коли Різдво прийде.

На певному етапі християнство запозичило і адаптувало святкування поширеного культу бога Мітри, яке святкували після зимового сонцестояння - у перші дні, коли тривалість світлої частини доби починає зростати.

Коли цю частину вілли досліджували археологи, вони знаходили величезну кількість фрагментів розписного тиньку. За цими рештками вдалося реконструювати, що було зображено на фресці.

Фрески з Лаллінгстоун також зберігає Британський музей

Здивовані реставратори побачили зображення шести фігур у молитвених позах із піднесеними угору руками. Але така поза була поширена не тільки у ранньому християнстві. Усі сумніви зникли, коли черговий фрагмент склався у Хризму – монограму Христа!

Хризма нагадує про Євангельські слова: "Я є Альфа та Омега, Перший та Останній, Початок та Кінець"

Про те, що Лаллінгстоун - перше місце у Англії, де були знайдені достовірні свідчення християнського служіння, тут говорять із стриманою гордістю. Про справді значні речі треба говорити тим тихіше, чим вони величніші: надмір пафосу зазвичай відлякує навіть від найбільш важливих речей.

Попри те, що є усі підстави для реконструкції не тільки фасадів, але й частини інтер’єрів першої у Англії християнської церкви, нікому досі у голову не приходило "відбудувати святиню", як у випадку з нашою Десятинною церквою. Тут розуміють: віра має бути у серці, а не в бетоні кітчевих новобудів.

Читайте також: "Як зробити супер-музей із Десятинки? Досвід Кракова та Парижа"

У південному крилі вілли знаходилося приміщення абсолютно протилежне за призначенням: воно було призначене не для душі, а для тіла. Тут знаходилася баня.

Тут була баня

Тиньк у цьому приміщенні прикрашали фрески із дуже реалістично зображеними рибами. Тут знаходився невеличкий басейн, вода до якого подавалася через труби водопроводу.

Римська баня традиційно була розділена на три частини: холодна кімната "фрігідаріум", тепла – "тепідаріум" та гарячий "кальдаріум". 

Реконструкція з того самого ракурсу

Але найцікавішою є парадна частина будинку, яка була прикрашена рідкісними для Англії мозаїками. На одній з них зображений класичний сюжет викрадення Європи Юпітером, що перетворився на бика. Цей сюжет мав підкреслювати класичну освіченість господаря дому.

Ближче до нас - мозаїка "Викрадення Європи", що має сексуальний підтекст. Трохи далі - інша, яка змальовує героїзм Беллерофонту

Інша мозаїка присвячена подвигам Беллерофонту. Герой грецької міфології летить на крилатому Пегасі і у леті вбиває гідру, що дихає вогнем.

 

У цьому просторі відбувалися основні урочистості.

Проте маєток складався не тільки з самого житлового будинку. Віллу оточували інші будівлі. Були й ті, що мали господарське призначення. Наприклад, велика клуня у кількох десятках метрів від будинку, на березі річки Дарент. Вочевидь, річкою до цієї клуні переправлялося збіжжя з ланів цього маєтку.

 

Вище від вілли на річковій терасі розташовувався мавзолей. Поховання молодого чоловіка у свинцевій труні з цього мавзолею також представлено у експозиції музею.

Людина, яка потрапляє до музею у Лаллінгстоуні, може побачити весь світ Римської епохи на Британськихї островах: як людина харчувалася, як милася, де жила, у що вірила.

У руїнах цієї віллі звучить і відлуння політичної історії. Тут можна відчути і побачити весь цикл від народження і до смерті.

 

Можливо, діти, яких батьки привозять сюди, побачене зрозуміють не відразу і не все запам’ятають. Але жити в Англії і не відчувати римських корінь цієї культури можна тільки, якщо бути герметично ізольованим від всього суспільства.

Античні підвалини англійської культури рано чи пізно наздоженуть молоду людину через медійний і культурний контекст.

Музей римської вілли у Лаллінгстоуні є частиною трасту "Англійська спадщина". Саме ця організація є оператором таких відомих пам’яток минулого, як наприклад Стоунхендж. "Англійська спадщина" охоплює кілька сотень пам’яток минулого: замки, римські форти, історичні будинки і вілли.

Лаллінгстоун і Стоунхендж є підрозділами організації "Англійська спадщина". Офіційний путівник по музею у Лаллінгстоуні

Для невеличких музеїв це вирішує цілу низку питань.

Насамперед фінансування. "Англійська спадщина" має потужне державне фінансування, отримує дохід від продажу вхідних квитків, сувенірної продукції та дуже популярних путівників.

Також "Англійська спадщина" збирає пожертви, а членська картка цієї організації є досить популярним подарунком на день народження.

Бути членом цієї організації – це означає мати можливість безкоштовно відвідувати усі об’єкти, що знаходяться під її опікою. А це – найцікавіші пам’ятки минулого Англії, включно із уже згаданим Стоунхенджем, абатствами Йоркширу та будівлею Британського Парламенту. Можна придбати річне членство (48 £), можна – пожиттєве (1000 £).

 

Відповідно маленькі музеї опиняються на дотації у великих. І це дозволяє підтримувати усі їх у добрій формі.

"Англійська спадщина" також забезпечує методичне і наукове забезпечення музеїв, що входять до трасту. Під егідою організації виробляють величезну кількість сувенірної продукції, книжок та путівників.

Іще одна із функцій організації – підтримка величезного інтернет-порталу. Сайт "Англійської спадщини" є одним із найкращих сайтів музейних агломерацій у світі. Маленькому музею складно буває виділити кваліфікованого працівника для розробки і підтримки сайту. Це питання "Англійська спадщина" вирішує централізовано.

Читайте також: "Що не так із сайтами українських музеїв"

Цікаво, що "Англійська спадщина" - у наших категоріях - є радше громадською організацію, ніж державною установою.

Знахідки з розкопок. На цеглі видно відбитки лап тварин

...Поки ми – дорослі – розчулено милувалися відбитками котячих лапок на римській цеглі, наші діти десь загубилися. Ми знайшли їх у якомусь закапелку, де вони завзято розмальовували свої картки із завданнями.

Витягти дітей з цього музею коштувало певних зусиль, а також кількох фунтів – здається, молодшому було обіцяно щось із асортименту сувенірної крамниці. Недільна подорож, вочевидь, вдалася.  

Дивіться також:

Як має виглядати Музей Десятинної церкви. ПРОЕКТ

Археолог: "На місці Десятинки має бути Музей хрещення Русі"

Музей усіх націй. Екскурсія Nationalmuseet у Копенгагені. ФОТО

В гостях у Троцького. Екскурсія будинком-музеєм в Мехіко. ФОТО

Берестечко. Екскурсія музеєм "Козацькі могили". ФОТО

Екскурсія Донецьким краєзнавчим музеєм. ФОТО

Екскурсія Природознавчим музеєм НАНУ у Львові. ФОТО

Оксамитова (Р)еволюція у Чехословаччині

17 листопада 1989 року силовики брутально били студентів: кількість поранених людей сягала декількох сотень. Ще того ж вечора Прагою розійшлася новина, що поліціанти забили до смерті одного студента, ця ж інформація миттєво поширилась і в західних ЗМІ.

Година папуги. Поїзд не в той бік

У свідомості генерала Лянґнер не було місця для думки, що один офіцер може зганьбитися обманом іншого. Лянґнер летів назад заспокоєний. Під крилом того літака, далеко внизу паровози тягли вагони. У вагонах сиділи польські військові. Їх везли не у той бік, про який домовлявся Лянґнер із Тимошенком і Шапошніковим.

Перше міністерство здоров’я України

На початку травня 1918 року Гетьман Павло Скоропадський розпорядився створити Міністерство народного здоров’я та опіки. В УНР часів Центральної Ради такого міністерства не було. Медико-санітарна справа раніше перебувала у відомстві Міністерства внутрішніх справ, а потім окремого департаменту при уряді

Подвійне життя КҐБіста Заваригіна: чи міг чекіст співпрацювати з ОУН?

Павло Заваригін бореться з українськими повстанцями на Тернопільщині та робить непогану кар'єру. Але в якийсь момент все починає йти не так, і врешті решт чекіст стріляє собі в голову. Збереглися спогади, згідно яких Заваригін насправді став агентом ОУН. Чи не цим пояснюється самогубство?