5 січня 1940

Шампанське, сир та ікра. Що їли на застіллі нацисти й комуністи в 1940 році

Процес переселення німецького населення до Райху мав відбуватися під контролем Радянсько-німецької мішаної комісії з евакуації. Щоб це здійснити, делегації комісії мусили тісно спілкуватися. Яких форм це спілкування подекуди набувало, видно з такого промовистого документу.

Офіцер Вермахту та комісар Червоної армії за святковим столом. Брест, 1939 рік

Після підписання 23 серпня 1939 року договору про дружбу та ненапад ("пакт Молотова—Ріббентропа") настав "медовий місяць" у стосунках між СРСР та Третім Райхом.

Обидві країни поділили Східну Європу, встановили спільний кордон і налагодили економічну співпрацю. Співпрацювали нацисти з комуністами й в інших сферах.

28 вересня 1939 року міністри закордонних справ Молотов і Ріббентроп підписали "Довірочний протокол", згідно з яким "уряд СРСР не перешкоджатиме німецьким громадянам та інших особам німецького походження, які проживають у сферах його інтересів, якщо вони матимуть бажання переселитися в Німеччину або у сфери німецьких інтересів".

 З фондів Галузевого державного архіву СБУ

Тобто, в Протоколі йшлося про переселення німців з країн Балтії, Західної Білорусії, Волині, Галичини, Буковини (північної та південної), Добруджі до Німеччини. Радянська сторона домагалася переселення українсько-білоруського населення з територій, окупованих Гітлером.

Процес переселення повинен був відбуватися під контролем Радянсько-німецької мішаної комісії з евакуації. 20 жовтня 1939 року Політбюро ЦК ВКП(б) затвердило склад і повноваження радянської делегації Комісії. Її очолював Максим Литвинов із Народного комісаріату закордонних справ СРСР.

Тож протягом 1939—1940 років балтійські держави залишило біля 120 тис. німців, Волинь і Галичину — біля 128 тис., Північну Буковину 43—44 тис., Бессарабію — майже 107 тис.

Щоб це здійснити, делегації Радянсько-німецької мішаної комісії мусили тісно спілкуватися. Яких форм це спілкування подекуди набувало, видно з такого промовистого документу. До смертоносного зіткнення колишніх союзників залишалося ще півтора року. А поки — горілка, шампанське, сир та ікра…

 

--------

Голові РНК УРСР

тов. Корнійцю

Згідно з вашим проханням, направляю список продуктів, потрібних мішаній комісії з евакуації німецького населення.

Додаток: список.

Заступник народного комісара внутрішніх справ УРСР

Горлинський

5 січня 1940 р.

м. Київ

СПИСОК

продуктів для мішаної комісії з евакуації німецького населення

(на 315 чол.)

Сардинки – 2000 коробок

Шпроти – 1000 –"–

Сир голландський – 500 кг

Сир швейцарський – 600 кг

Ковбаси сухої – 300 кг

Ковбаси напівсухої – 300 кг

Шинки – 400 кг

Ікри кетової – 200 кг

Зернистої ікри – 300 кг

Балику – 150 кг

Сьомга – 400 кг

Оселедець – 500 кг

Консервів різних – 2000 коробок

Горілка – 800 літрів

Сов[єтське] шампанське – 600 пляшок

Вино різне – 2000 –"–

Скумбрія – 500 кг

Сосиски мисливські – 100 кг

Цукерок хороших /на розсуд/

Папіроси.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.