«Эта война не была импровизированной реакцией на неожиданную грузинскую военную атаку против Южной Осетии... Военное вторжение было неизбежным, независимо от того, что сделали грузины».

Знахідка у руїнах Десятинної церкви пласкої цегли-плінфи зі знаком князя Володимира на початку ХХ століття збурила нову хвилю наукових дискусій, але ключ до таємниці тризуба був схований у найнесподіванішому місці.

"...Якщо ви зайдете на Google, то побачите про Стемповського таке повідомлення, що він був головний масон міжвоєнного періоду. Натомість, ясна річ, не побачите, що він був тією людиною, завдяки якій вдалося зберегти життя Симона Петлюри і не видати його більшовикам..."

Ще кілька років тому епохи Великого князівства Литовського і Речі Посполитої розглядалися в середовищі української інтелігенції, у тому числі істориків, як «окупаційні», «чужі». Нині переосмислення торкається багатьох історичних постатей, котрі досі вважалися «ворогами народу». Одна з таких постатей – князь Ієремія Михайлович Корибут-Вишневецький.

Оповідаючи про Браїлів, найбільше приділяють увагу постаті видатного російського композитора Петра Чайковського. І це правильно, але давайте все ж залишимо ту історію насамкінець.

Щоб копіювати методи Ґанді, треба було мати за суперника Британську імперію, а не безпринципну імперію КГБ. Це у свій спосіб відзначили навіть кримінальні злочинці, яким я на етапі розповів про діяльність дисидентів: «Ну, то, что вы против советской власти — это правильно. Но бороться с ними словом?.. Да динамитом надо!»