12% британської молоді впевнені, що перемога під Ватерлоо (1815 рік) була під час Першої світової. Тому уряд розпочинає спеціальну програму пам'яті до 100-річчя Великої війни - вартістю 50 млн фунтів стерлінгів.

"Умираючи в Києві, нещасний мій батько не вірив у перемогу. Він вважав, дивлячись на колосальну німецьку силу, що Україна загинула навіки. Він думав, що ми житимем усе своє життя по чужих країнах. І проклинав Сталіна".

Суперечки точаться щодо збереження польської, австрійської чи єврейської ідентичності міста. А як поводитися з архітектурним спадком СРСР – зберегти, зруйнувати чи реконструювати?

Державний природничий музей у Львові 20 років був на ремонті, тому він не має ще експозиції. Зате може почати щось абсолютно нове - колекція дозволяє. На момент закриття він був найбільш відвідуваним музеєм Львова - міста музеїв.

Пам'ять - досі поле битви між суспільством і державою. Професор Шпоцінський аналізує польські дискусії навколо Другої світової - чому вони тривають тепер і триватимуть далі.

"Ми історію не чикрижимо. Ми прибрали коментарі і не вчимо відвідувачів жити". ІП провела кілька годин в Донецькому обласному краєзнавчому музеї. В центрі міста, неподалік "Донбас Арени". Ось як представляють історію краю місцеві музейники.

Офіційний Берлін створив урядову структуру, присвячену вивченню історії депортації і депортованих тоталітарними режимами. Вивчатимуть і те, як депортували німців. Обіцяють вивчати і злочини Сталіна.

Іван Гончар задумався над збереженням артефактів народної культури ще під час Другої світової. В 1950-х він почав збирати свою колекцію у приватному будинку на Печерську. Радянська влада намагалася ліквідувати нелегальний музей, але Гончар переміг.

Нову будівлю музею не видно з вулиці, і відвідувачі в якийсь момент схоплюються: ми вже годину ходимо гігантськими площами, як це все вміщається в такому маленькому будиночку? Обережно, багато фото!

Колектив Художнього музею вимагає від Мінкульту не призначати галеристку Міронову гендиректором закладу. За "безпрецедентний виступ з паплюження установи, на пост директора якої претендує, та безсоромне звеличення власних, переважно неіснуючих, заслуг".

За сценарієм, вояка УПА, якого захопили в полон енкаведисти, "звільняє" переодягнена в партизанів сотня НКВД, щоб дізнатися від нього інформацію, не отриману на допитах. Проте справжні партизани УПА розкривають перевертнів і зав'язується бій.

"...І дивно мені, чому за деморалізуючий вплив жінок Ви доручаєте стріляти, а за такий самий вплив мужчин – ні. Я тої думки, що за однаковий проступок треба однаково карати як жінок, так і чоловіків. У випадках розпусти мотором є радше мужчини, ніж жінки..."