Свисток! І матч розпочався! Мільйони глядачів на стадіонах і біля телевізорів слідкують зараз за перебігом чемпіонату світу у Катарі. Вболівають, роблять ставки, слідкують за статистикою, вираховують переможців, діляться емоціями, скуповують футболки, шарфи, прапори і … марки

Нині, під час повномасштабної війни з РФ, Україна поступово позбувається російсько-радянського ідеологічного впливу, відновлює пам'ять про свою справжню історію та відроджує пам'ять про пантеон героїв і традиції українського війська різних часів. Серед сучасних підрозділів механізованих військ Збройних Сил України є бригади, що названі на честь знакових постатей періоду національно-визвольної боротьби 1917-1921 років

Меморіалізація покликана зберегти пам'ять про важливі події минулого, аби згуртувати сучасників довкола неї та сформувати спільне сприйняття минулого. Зазвичай підходи такої пам'яті, які домінують і нині, фокусуються на одній стороні конфлікту або ж на певній "бінарній опозиції": "свої – чужі", "жертви – злочинці", "герої – вороги". Загиблі подаються емпатійно як національні герої, мученики або жертви. При цьому знеособлюється їх індивідуальність і реальні історії приглушуються, а їх кривдники, вороги та злочинці дегуманізуються.
За такого підходу жертовність і смерть усіляко виправдовуються та героїзуються, а складні питання не порушуються ані в політичному, ані в публічному дискурсі

Список діячів українського національно-визвольного руху, яких наприкінці Другої світової війни планували ліквідувати за вказівкою з кремля сталінські спецслужби, поповнився ще однією особою. До Андрія Мельника, Степана Бандери і Миколи Капустянського, про плани стосовно убивства яких нещодавно стало відомо з архівних документів розвідки, нині долучився Олег Кандиба (псевдонім – Ольжич) – один із лідерів Проводу українських націоналістів, громадсько-політичний діяч, поет, археолог. Розсекречені документи Галузевого державного архіву СЗР України проливають світло на те, як це відбувалося

Гард з його прилеглими землями увійшов до складу Запорозьких земель під протекцією Російської імперії у 1774 році. З цього часу історична назва Гард поступово зникла з імперської топоніміки, а сам край занепав. За деякими відомостями останні козаки були вигнані з лівого на правий берег Бугу, де з часом виникло село Гардове (нині - Богданівка). Ім’я та історія цього воєнного, духовного та торговельного центру Бугогардівської паланки на кілька сторіч стають небажаними в російській, а згодом совєтській історії, та піддаються забуттю.
Чи зможемо ми перервати його зараз?

Давно звернув увагу, що в багатьох ічкерійських документах 1990-х років наголошується на незаконності Біловезьких угод і взагалі того, як припинив існування Радянський Союз. Чеченські автори ставили під сумнів юридичну процедуру набуття незалежності союзними республіками, що парадоксальним чином їх зближує з ортодоксальними комуністами та російськими імперцями, які так само не визнають легітимності розпаду СРСР

Повномасштабне російське вторгнення застало Марчелу в Києві. Тоді й з'явилася ідея – створити шрифт на основі літерацій (мальованих шрифтових композицій) головного художника УПА Ніла Хасевича. Допрацьовувати гарнітуру довелося спершу у Львові, а, згодом, і за кордоном. Тепер шрифт "Воля" використовує Генштаб України, наші воїни на передовій, музичні гурти та навіть власники забігайлівок

В історичному календарі 2022 року листопад позначений двома взаємопов’язаними, але контроверсійними за своєю суттю і наслідками, подіями. 25 жовтня (7 листопада) 1917 року в результаті державного перевороту в Петрограді був повалений Тимчасовий уряд і до влади прийшли більшовики на чолі з Леніним. У відповідь на намагання узурпувати вищу владу на теренах Російської імперії Українська Центральна Рада у Києві 7 (20) листопада проголосила утворення Української Народної Республіки

5 липня 2022 р. завершився судовий процес про заборону КПУ, який тривав із 2015 р. Восьмий апеляційний суд України (м. Львів) ухвалив постанову:"заборонити діяльність Комуністичної партії України". Парадокс, але рішення це було ухвалено саме в 104 річницю першого з’їзду КП(б)У. Хоч в постанові суду мова, звісно, про іншу партію, що була утворена в 1993 році після заборони КПУ в складі КПРС рішенням Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 р. Але й сама новітня КПУ на чолі із Петром Симоненком досить довго добивалася навіть в судовому порядку визнання себе юридичною спадкоємицею саме тієї партії, заснованої в 1918 році. Тому логічно звернутися до історії

Нальоти паралізували життя Парижу на годину. Юрби людей бігли вздовж вулиць та зі своїх контор до бомбосховищ. Школярі спускалися в підземні укриття, де­які з них співали національний гімн. На Паризькій фондовій біржі припинились торги. Метро зупинило роботу, будівлі в центрі міста здригалися від ударів важкої артилерії

Радянська спадщина, яка тяжіє над нами, виявляється в конкуренції пам'ятей. Не завжди ця конкуренція відбувається у цивілізований спосіб, коли цю боротьбу за першість ми оцінюємо на радянський взірець кількісно. Хто більше пам'ятників поставить у Бабиному Яру за допомогою адмінресурсу, або, здобувши кон'юнктурну перевагу має можливість порядкувати на території Бабиного Яру зі своїм приватним проектом.
Радянська спадщина проступає й у тому, що продовжується ювілейна традиція історичної політики. Доволі часто це відбувається так, коли на підставі тих чи інших державних рішень відбуваються десятки формальних заходів, як кажуть, для статистики

26 жовтня 1947 року о 16:05 із залізничної станції Заболотів до Караганди вирушив ешелон під номером 20040. На станції Львів до нього приєднали ще чотири вагони. Це був потяг, яким фактично завершився «польовий» етап депортації «Запад»