"Повстанці зняли шапки, рушниці переклали з правої до лівої руки. Делегати поклали пальці правої руки на тризуб. Я читав поволі текст присяги, а бійці повторювали за мною кожне слово".

Правнук генерального судді Василя Кочубея, який втратив голову через донос на Мазепу, Віктор - найбільший європеєць серед сучасників. Масон і ліберал, він разом з Олександром І задумує змінити Російську імперію.

Ця історія - про комуніста, який став націоналістом. Як політичний працівник, він не дуже дружив з "воякою" Шухевичем, називаючи командира УПА "дрібною людиною", яка мріє встановити державу з поліцейською диктатурою.

...На кораблях жваво обговорювались перспективи подальшої служби в Україні, друкарні штампували бланки з текстом української присяги. Був період, коли навіть система зв'язку "В'юга" (управління ядерною зброєю) була заведена на Київ.

Ганс Кох ще раз намагався вплинути - він різко заявив головуючому, що той грається з вогнем. Стецько не менш різко відповів, що грається з вогнем не менше, як Німеччина, яка вже має досвід Першої світової війни...

Націоналісти охоче говорять про злочини СРСР, але не націоналістичного підпілля; комуністи - про жертви УПА, але не Червоної армії. Так виникає нація без спільної історичної пам'яті, але з білосніжною совістю.

У панських палацах жебоніли по-французьки над преферансами, яролашами, реміками, безіками, пікетами, бриджами, а під селянськими стріхами "різалися" у свиню, п'яницю, відьму, дурня, цигана, манахвейку, лаву, хвильку... Сучасні українські назви мастей є похідними від німецьких.

"Завдяки кампанії з реабілітації жертв репресій Горбачов провів масштабну акцію з просвітництва особового складу КГБ на тему "Справжнє обличчя СРСР". Кагебісти були шоковані тим, що прочитали в архівах..."

До мами підскочив конвой і крикнув: "Ты что делаешь!?". Мама каже, що хоче нагодувати в'язнів, бо шкода людей. Тоді він крикнув, щоб вона теж вставала у колону і потягнув за руку. А другий каже: "Отпусти старушку, видишь, дети плачут".

Такого не робили ані поляки в 1939, ані нацисти в 1944. Радянська міліція розстрілювала масово - з автоматів, через віконця для передачі їжі. Або кидала в камери гранати. Деякі з цих камер довелося замурувати - і ексгумацію провели вже взимку.

Ми не маємо доволі знань, щоб із певністю казати, що нам усе відомо. Тому я не чіпляю наліпки. Я б не називав українських націоналістів зрадниками чи героями. Обзиватися - не завдання історика. Історик цікавиться людьми, він описує їх.

Рівень смертності в німецьких таборах для військовополонених на східному фронті становив 57,5%. В аналогічних таборах на західному фронті - менше 5%. Похибка в обрахунку загиблих складає 600 тисяч людей.