30 грудня 1922 р. було створено Союз Радянських Соціалістичних Республік. Досвід каже, що це не був ніякий "союз" рівноправних, а централізована імперія. Влада Рад була фікцією, яка прикривала всевладдя партії та КГБ. Соціалізм був геть антилюдський. Згадаймо, як воно було - від зубної пасти "Поморін" до розбирання автомата на швидкість і дорогого Михайла Сергійовича...

"Союз українок", очолюваний професором і законодавцем Міленою Рудницькою, нараховував 60 тисяч членкинь і був, пропорційно до кількості населення, найбільшою жіночою організацією у Європі. Це вам не який-небудь "ФЕМЕН"...

У 1620-му гетьман Сагайдачний разом із вселенським патріархом відновили православну ієрархію в Україні. Через 30 років ця детективна історія призвела до утворення світської держави Хмельницького.

27 грудня 1648 року під час урочистої служби у Києві ієрусалимський патріарх Паїсій без сповіді відпустив гетьману не тільки минулі, а й майбутні гріхи. Саме цей факт і надає обряду особливого підтексту: відпущення майбутніх гріхів - один із елементів коронаційної процедури.

На теренах України повинні були утворитися дві держави: Чорноморська (столиця Київ) та власне Українська (столиця Харків). Cтолицю Пестель планував перенести до Нижнього Новгорода.

"Якщо серед учасників діалогу будуть переважати так звані зручні історики, то я сумніваюся, що ефект від їхньої праці буде добрим. Бо чесна розповідь про своє історичне минуле більше допомагає примиренню, аніж солодкувата версія історії..."

Саме лише включення одного з лідерів ОУН Миколи Лебедя в компанію всесвітньовідомих нацистів та антисемітів мало б служити переконанню читача, що мова йде про беззаперечного колабораціоніста та нацистського злочинця.

Перша стаття стосується віросповідання. Дуже чітко зауважено, що на теренах України має бути віра православна і саме Константинопольського підпорядкування, а не Московського.

Лицарська історія тих часів, коли Правобережна Україна недовго була турецькою: Петро Дорошенко мріяв об'єднати два береги України, Ян Собеський прагнув врятувати Річ Посполиту, а Іван Сірко хотів і далі битися з невірними.

Називати його "музеєм радянської окупації" не дуже вірно. Експозиція поділяється на три частини - перший рік радянської окупації (1940-1941), німецька окупація (1941-1944) і післявоєнна радянська окупація (1944-1991).

Полковнику довелося бути активним учасником найдраматичніших періодів нашої історії. Впродовж п'ятдесяти років революційних подій Першої і Другої світових воєн, він завжди був там, де треба.

Дещо офіціозний звіт про могили відомих українців за кордоном. Судячи з сухої забюрократизованої лексики, підготовлений одним державним органом (МЗС) для іншого (Верховної Ради). Зате перераховано усіх - від Сержа Лифаря, Антона Головатого, Петра Дорошенка, Івана Мазепи до Степана Бандери.