Спецпроект

"Не бий і не ображай полоненого. Можливо, сам будеш таким... Візьми у мертвого ворога все, але..."

Переклад пам'ятки для солдатів 12-ї Зведеної піхотної дивізії Болгарської армії, виданої в жовтні 1915 р., після того як ця країна вступила в Першу світову війну.

1. Помни: на земле, в море и на небе, живой и мертвый, ты всегда - солдат Болгарии.

2. Престол, знамя и честь даны Богом. Защищай их, не жалея ничего земного.

3. Никогда не спрашивай: «зачем?» и «почему я?» Просто ты, и никто другой.

4. Уважай своих командиров. Правы ли они - решать их командирам, а не тебе.

5. Будь исполнителен. Солдатская доблесть есть подчинение. Выше этого - только победа.

6. Любой, кто носит болгарскую форму - тебе брат и товарищ. У нас не считаются полками.

7. Если командир вышел из строя и твои товарищи растеряны - командуй ты. По крайней мере, они разозлятся.

8. Отступай всегда лицом к врагу. Болгарское войско бывало бито, но не бежало никогда.

9. Пока есть ружье, патроны и штык - ничего еще не кончено. Если есть храбрость и ум - ничего не кончено, даже если уже нет ружья.

10. Обойденный наградой, не грусти! Храбрецу слава по делам, а не по крестам.

11. Никогда не скрывай, что болен или ранен. От такого «геройства» - сплошной вред.

12. Не бей и не обижай пленного. Возможно, сам будешь таким.

13. Возьми у мертвого врага все, что тебе нужно. Взамен дай ему свое уважение - похорони.

14. Относись благородно к женщинам, детям, старикам. Солдаты - наследники рыцарей.

15. Береги оружие, форму и воинское имущество. Царство не так богато, чтобы менять их.

16. Всегда помоги товарищам, и товарищи помогут тебе.

17. Будь опрятен. Девушки любят солдат, если они выглядят молодцами.

18. Свободное время проводи в развлечениях, совершенствующих тело и душу - спортивных состязаниях, чтении, танцах, песнях.

19. Ракию и вино пей умеренно: пьяный - плохой боец, а сильно пьяный - не человек.

20. Идя в бой, не бойся. Когда солдат погибает, Бог дает ему крылья и делает ангелом.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".