Спецпроект

Фоторепортаж. Один день у Києві звичайної німецької дівчини. Рік 1942

У німецькій газеті "Berliner Illustrierte Zeitung" за 22 жовтня 1942 р. було надруковано фоторепортаж про один день 19-річної Інге, яка у справі працевлаштування приїхала до звільненого від більшовиків міста столиці України...

Наведений нижче фоторепортаж є скороченим перекладом із нацистської ілюстрованої газети 1942 року, зробленим ЖЖ-юзером grosspanzerigel.

-----------------------------------

Отже, фройляйн Інге приїжджає до Києва потягом зі Львова.

 

Вона має намір влаштуватись на роботу секретаркою в німецьку компанію. У супроводі носія вона вирушає до готелю. 

Один із підписів до фото

Замешкала вона у готелі "Київ", який розташований у центрі міста. Готель не постраждав під час бойових дій. У кімнаті скромно - ліжко, стіл, стілець.

 

Як і кожна жінка, Інге любить купувати й розглядати речі. Асортимент крамниць її трохи розчарував - місцеві, ще довоєнні, капелюшки здалися їй комічними. Інге каже, що це "антикваріат".

 

Але нарешті з'являються магазини, які торгуватимуть якісною німецькою продукцією.

 

Коли зголодніла - відвідала ресторан "Im Deutschen Haus". Це величезний заклад харчування, розрахований на 2000 відвідувачів.

Поштові листівки Третього рейху (ФОТО)

У залі, здебільшого, військовослужбовці та чиновники місцевої адміністрації. Але обслуга - з місцевих дівчат.

 

По обіді - прекрасний відпочинок на Дніпрі. Тут блискучий білосніжний пісок, не гірший, ніж на Балтиці.

 

Відвідини кафе "Дніпровська круча". Звідси відкривається чудовий краєвид - на місто й на річку.

 

Набравшися сил, Інге йде на роботу на Бісмаркштрассе (нинішня вулиця Банкова)...

 

Від "Історичної правди": Зараз у будівлі, прикрашеній прапором зі свастикою, працює президент України Янукович. До того там працювали Ющенко, Кучма і Кравчук - з 1992-го в ній розташована президентська канцелярія.

В радянські часи там розміщувався Центральний комітет [колективний керівний орган партії у період між з'їздами] КПУ. В часи перебування у Києві Інги Б. - генерал-комісаріат (адміністративний орган влади у рейхскомісаріаті "Україна", аналог ОДА).

 Фото: varto-ua.livejournal.com

Читайте також:

Що німці зробили з київськими оунівцями у 1942 році

Пам'ять про Бабин Яр в українському суспільстві

Спогади мера Києва часів окупації

Як горів Хрещатик восени 1941-го (ВІДЕО)

Джерело: ЖЖ grosspanzerigel

МДБ СРСР проти УГКЦ. Спецоперації без кордонів

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку документів, які дають змогу доповнити інформацію про організацію сталінським режимом Львівського псевдособору 8–10 березня 1946 року з ліквідації УГКЦ. Зокрема, про оперативну розробку Івана Бучка, який після арештів в Україні всього єпископату залишався єдиним єпископом УГКЦ за кордоном, здійснення спецзаходів щодо знищення греко-католицької церкви на чолі з єпископом Теодором Ромжею на Закарпатті, намагання діяти за таким самим сценарієм у країнах Центральної та Східної Європи.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.