Спецпроект

Місце зустрічі з Історією

Дискусії навколо окремих історичних фігур, подій недавнього та доволі віддаленого від нас минулого, триватимуть ще довго, припустимо - десятиліття. Громадяни повинні домовитись про базові речі - все, що було у вітчизняній історії, заслуговує на пам'ять, потребує вивчення, діалогу.

Історія - не тільки наука, але й життя. Це не тільки труд вчених, це й усна пам'ять, родинні спогади, архіви й таємниці. Хто знає, може документ, фотографія, папірець, який роками лежить у старій теці у вас удома збагатить загальне знання, відкриє нові виднокола сприйняття звичних постатей і речей...

Ми відкриті для всіх компетентних точок зору і думок, не друкуємо замовних текстів, не беремо участі у партійних і виборчих кампаніях, але залишаємо за собою право мати власну точку зору з приводу всіх подій, людей та явищ сьогодні та вчора.

Пишемо передусім про Україну та українців, росіян, поляків, євреїв, кримських татар, інших етносів, доля яких пов'язана з нашою країною. Від стародавніх часів до сьогодення. Але акцент, фокус - на політичній історії ХХ століття: боротьба за державність, людські права, науково-технічний прогрес, тоталітарні проекти та експерименти, долі.

Наша мета -- стати місцем зустрічі з історією. Спокійний без галасу тон, розмаїття фактів, оцінок, введення в обіг нових джерел, сприятимуть виробленню спільних підходів.

Результатом боротьби ідей та сили аргументів, нам би хотілося, стане краще розуміння українцями не тільки власної історії, але й контекстів у яких наші предки приймали історичні рішення, які визначили долю народу та країни.

Ми нагадатимемо, чим і ким варто пишатися, але не забудемо того, за що має бути соромно.

Ніхто не володіє монополією на історію. Жодна з ідеологій, партій не має права нав'язувати українцям свій «єдиноправильний» погляд.

Шукайте нас не тільки в Інтернеті, але й в університетських аудиторіях, на наукових читаннях і шпальтах популярних видань, книжкових ярмарках, навіть на вулиці - всюди, де триває історія України.

Ніхто не знає точно, чи історична правда взагалі існує. Але це не означає, що не треба шукати відповідей на це та інші, набагато складніші, питання.

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».