Спецпроект

Іди і дивись!

"Голокост від куль" - це документальне відображення катастрофи, яка знищила унікальну цивілізацію людей, які століттями жили на українській землі, вірили в Б-га, говорили на їдиш... Про те, куди в 1941-44 роках зникли євреї, багато не пишуть. Як раніше не писали про те, куди в 1933-му зникли українці.

Те, що відбувалось у роки німецько-радянської війни на території України під час "остаточного вирішення єврейського питання", нереально складно й страшно. Але хто про це знає? І не в загальних словах, а конкретно - хто, де і чому?

Виставка "Голокост від куль" - в "Українському домі" з 8 вересня 2011 р.

Зайдіть у будь-яку книгарню в Варшаві і подивіться, скільки там лежить наукових видань, альбомів, спогадів про трагедію польського єврейства, а тепер зробіть те саме в Києві, спробуйте запитати, що почитати про життя і наших українських євреїв...

Про те, куди зникли євреї Києва та Жмеринки, Бродів і Станіславова, Керчі та Одеси, не знято кіно. Про це не пишуть у популярній пресі - хіба до дат, і все якось неглибоко, не переймаючись - мовляв, було й було.

Це не тільки ми такі. Інші суспільства теж, а часом і все людство, пропускають крізь себе, не затримуючи в собі, досвід страшних трагедій.

В 1915-му младотурки вбивали вірменів, за яких не було кому вступитись.

У 1932-1933-му - комуністи морили голодом українців - аналогічно, більше того - тоді Пулітцерівську премію отримав американський журналіст, який писав просталінські "оди".

У 1975-1978 роках комуністичні фанатики в Камбоджі вбили до 3 мільйонів співвітчизників.

Нюрнберг комунізму. В Камбоджі вперше у світі судять червоних

Зовсім нещодавно, в 1990-х, в Руанді правителі з народу хуту винищили, на очах у всього світу, близько мільйона людей з народу тутсі. І знову - формальні співчуття, нуль осмислення.

Це не правильно та аморально.

Українці, як постгеноцидна нація, мусили б краще чути біль інших, якщо хочуть, щоб світ чув нас. Тому важливо, що ця виставка, зініційована католицьким священиком, отцем Патріком Дебуа, є сьогодні в Києві.

Фото з виставки "Голокост від куль". Cолдати Ваффен-СС дивляться, як службовець нацистської айнзацгрупи убиває українського єврея. Вінниця, між 1941 і 1943 рр.

"Голокост від куль" - це документальне відображення катастрофи, яка знищила унікальну цивілізацію людей, які століттями жили на українській землі, вірили в Б-га, говорили на їдиш, а також німецькою, польською, та й українською теж.

Їх уже немає. Їх вбито, кулями і голодом, а надто - холодною відстороненістю, відсутністю переживання і бажання пам'ятати.

Ця виставка - спроба достукатись до тих, хто живий.

А. Королівський: Аркадій Животко: чужий в Росії, забутий в Україні

Про нього не знають ані харків’яни, ані мешканці Кам’янця -Подільського, Києва, Ужгорода, що в їх містах жив і працював патріот і журналіст Аркадій Животко. Росія захоплює нашу історію, наші землі. Чому б нам не дати гарну відповідь вшануванням хоча б меморіальною дошкою Людини з крайньої межі етнічно українських земель?

Тамара Гундорова: Українознавство, Архів і нація в часи війни

11 липня відбулася церемонія відкриття the Competence Network of Ukrainian Studies, Frankfurt (Oder) - KIU (Berlin) в університеті Віадріна. Публікуємо текстову версію виступу професорки Інституту літератури ім. Т.Шевченка та Прінстонського університету Тамари Гундорової про те, як нинішня війна з Росією руйнує не тільки життя багатьох українців, а й архіви, музеї та бібліотеки.

Петро Шуклінов: Це не спринт, це марафон

Згідно опитування Центру Разумкова значна частина українців підтримують початок переговорів з РФ (44%), але без виконання умов русскіх та Путіна (85%). Ми всі розуміємо, що рано чи пізно будуть перемовини. Можливо цього року, можливо через 10 років. Але прямо зараз перемовин не хоче Путін. Він продовжує вірити, що має шанс перемогти українців і вбити нас всіх. Як Гітлер в останні тижні перед смертю, він існує в межах своєї хворобливої уяви, де танкові колони наближаються до Берліну і перемагають НАТО.

Максим Осадчук: "Втома від війни". Що буде далі?

Скидається на те, що в суспільстві остаточно оформилися дві соціологічно помітні групи, яких породила та живить війна. Справа не в тому, що одні проукраїнські, а інші - колаборанти, зовсім ні. Представники обидвох категорій всім серцем бажають перемоги України та переробки якомога більшої кількості окупантів на хороших росіян. Різниця в уявленнях про те, чим заради цього прийнятно пожертвувати.