Остання брехня. Про що говорив Путін в ООН

Міць обдурення у Третьому рейху і в СРСР, грандіозні витрати на пропаганду, тотальність обману не змогли запобігти падінню двох людоїдських режимів. Нацизм протримався 12 років, а більшовизм - 74.

Виткана з цинізму, нахабства і брехні промова Путіна на 70-й сесії Генеральної асамблеї ООН породила в мені каскад думок про марність брехні.

Проживши більшу частину життя при тоталітаризмі, я переконався в руйнівності брехні і безмірній глупоті "промивання мізків". Адже саме цинічна брехня нацизму-більшовизму зруйнувала спочатку гітлерівську Німеччину, а потім комуністичний СРСР.

Міць обдурення німців і росіян, грандіозні витрати на пропаганду, тотальність обману не змогли запобігти дуже швидкому в історичному масштабі падінню двох людоїдських режимів: нацизм протримався 12 років, а більшовизм - 74, хоча гнити почав ледь не з моменту свого виникнення.

І коли руйнувалася світова "надія і опора", вже жодна душа, включаючи нинішніх апологетів "скреп", не вийшла на захист гнилля.

Ось що цікаво: на піку гітлер-сталінського обману режим здається незламним, а обробка свідомості - незворотною. Але міць зомбування - не більше ніж короткочасний гіпноз, прокинувшись від якого, обовванений масованою пропагандою народ швидко розбирається, що й до чого в цьому світі.

І навіть на вершині обману дітки більшовицьких вождів, як і сім'ї путінської кліки, тікали і продовжують бігти не в Китай, КНДР, Венесуелу або на Кубу, а в Європу і в США.

Більшість нащадків перших-других осіб "совка" спочатку воліли роботу за кордоном, а потім остаточно "змотали вудки". Я вже не кажу про сотні й тисячі нинішніх мажорів державних "патріотів" - опричників правлячої еліти Росії, що звили свої гніздечка в настільки ненависно-жаданих батькам лондонах і майямі.

Як не робили з арабів дурнів тамтешні ЗМІ, як не лякали народи Заходом, а куди нині тікають його ненависники? Спочатку вони цю Європу називали шайтаном, а тепер кинулися туди прориватися.

Мало де, крім Росії, зомбування настільки тотальне, як у КНДР, а куди втікають нещасні північнокорейці за першої нагоди, куди рвуться від кімового "щастя"? Природно, до найлютіших ворогів.

Важко заперечувати замороченість народів, денно і нощно оброблюваних путінською, ісламістською або кімовською пропагандою.

Жовтень 1938 року. Судетські німці в місті Егер [нині Хеб на заході Чехії] вітають анексію Гітлером Судетського краю Чехословаччини. Після 1945 року влада Чехословаччини депортує з Судетів більшість німців, близько 3 млн

Але я переконаний в тому, що грандіозні, позамежні кошти, що витрачаються на зомбування народонаселення, витрачаються даремно. Тому що гіпноз цей - ненадійний і поверховий.

Як за "совка" обовванений радянський народ чомусь давиться в чергах за західними джинсами і кросівками, а не за продукцією фабрики "Скороход", так і нині росіяни рвуться в Європу, а не до останніх двох-трьох путінських друзів.

Політичний успіх і безпеку неможливо будувати на насильстві і тотальному обмані. Ще Авраам Лінкольн казав: "Скажіть людям правду, і країна буде в безпеці".

Можна переінакшити: для країни немає більшої небезпеки, ніж тотальна брехня.

Фейковий світопорядок, накреслений Путіним в останній промові, призначений виключно для "внутрішнього споживання", але він приречений, як і всі колишні ініціативи, збудовані цілковито на цинізмі, нахабстві і брехні "миротворця"-наперсточника.

Тому що брехня швидкоплинна і поверхнева, а народ, навіть зомбований, мозочком відчуває, де правда, а де обман. І жодний рейтинг вже нікого не заморочить.

Джерело: Новое время

Дивіться також:

Путіна вкотре порівняли з Гітлером

Фашизм повертається до Європи зі Сходу

Гітлер до 1939 року був хорошим - російський політолог

Донецькі шахтарі спалили прапори Третього рейху й СРСР. ВІДЕО

Путін назвав Геббельса талановитим: "Він домагався свого"

Плакат "ДНР" - рімейк нацистської пропаганди. ФОТО

Юрій Рудницький: Перепросин більше не буде

Тепер, коли буря в склянці води між офіційними Києвом і Варшавою більш-менш вляглася; коли польські і українські діячі (принаймні хто хотів) повернули на знак солідарності з лідерами своїх країн ритуальні "брязкальця" туди, звідки вони їх, з приводу чи без нього, в різний час отримали; коли, нарешті, завершився самміт НАТО в Анкарі - можна спокійно обміркувати те, що сталося і як із цим жити далі...

Олексій Мустафін: Радіоперехват. Кому і навіщо знадобилася легенда про "безхмарне небо над Іспанією"

Історію громадянської війни 1936-1938 років в Іспанії зазвичай починають із виступу військових проти цивільного уряду "Народного фронту", чия політика викликала невдоволення консервативно налаштованих верств іспанського суспільства та церкви. Для уряду це, звісно, був заколот. Але його учасники воліли іменувати події "національним повстанням" - звідси й визначення сторін війни як націоналістів та республіканців.

Ігор Набитович: "Виконавець слова. Яків Оренштайн". Огляд книжки Івана Монолатія

Книжка "Виконавець слова. Яків Оренштайн. Український видавець на перехрестях культур, ідеологій та політики" історика Івана Монолатія увійшла в довгий список номінантів на премію "Зустріч" 2026 року в категорії літератури нонфікшн, опублікованих у 2024–2025 роках.

Олексій Мустафін: Переклад з минулого. Codex Cumanicus - ключ до вітчизняної історії

11 липня 1303 року – особливий день в календарі кримської, та й української історії загалом. Адже саме ця – не по-середньовічному точна - дата зазначена на першій сторінці так званого Codex Cumanicus - або ж "Кипчацького кодексу" - унікальної збірки рукописних текстів з колекції венеційської бібліотеки Святого Марка.