Чому Путіна треба поховати в Чорнобилі

Побічним ефектом поїздки до Зони Відчудження стало розуміння, що Чорнобиль – найкраще місце для поховання чинного президента РФ Володимира Володимировича Путіна. Основна мета поїздки була іншою: з’ясувати, що в Зоні може претендувати, щоб бути внесеним до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Побічним ефектом поїздки до Зони Відчудження стало розуміння, що Чорнобиль – найкраще місце для поховання чинного президента РФ Володимира Володимировича Путіна. Основна мета поїздки була іншою: з’ясувати, що в Зоні може претендувати, щоб бути внесеним до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Прах особи, яка сказала, що "найбільша геополітична катастрофа ХХ століття – то розпад СРСР" має бути розвіяним десь над Рудим Лісом. Саме там збереглися найвищі значення радіоактивного забруднення у Чорнобильській Зоні.

Саме у Чорнобилі розпочався розпад СРСР, саме це місце перетворилося на заповідник СРСР.

Щоправда, дехто вважає, що розпад СРСР почався щойно той був створений. Мовляв, воно з самого початку було нежиттєздатним. Проте Чорнобиль зіграв роль каталізатору. Україну називали "заповідником Застою". Вітер перемін для України був радіоактивним.

Чорнобильська зона. Місто-привид Прип'ять через 32 роки після "кінця історії"

Усі фото: Олександр Зінченко

Друга річниця Чорнобильської катастрофи – це і перша нелегальна демонстрація на київському Хрещатику. Того дня кількох активістів люди у штатському швидко скрутили і відвезли до відділку. Восени того ж 1988 року екологічні мітинги у Києві збирали по 40 тисяч.

 Тут все іще - "Слава Леніну!"

У 1989 році опудало Володимира Щербицького маніфестанти пронесли Хрещатиком і втопили у Дніпрі як ідол Перуна 1001 рік тому. У 1990 почалася Революція на граніті.

У 1991 році комуністи у Верховній Раді УРСР проголосували за проголошення Незалежності України, в грудні СРСР перестав існувати.

Радіація змінила київську компартійну номенклатуру. Радіація тоді змінила усіх.

У селі Копачі, у Зоні Відчудження лишилося два будинки - пошта і дитячий садочок, який будований на честь Великого Жовтня

 

Страх перед радіацією виявився сильнішим за страх перед КГБ, ЦК і "Центром".

Чорнобиль зруйнував "суспільну угоду" Застою між людьми і комуністичною владою: ми не чіпаємо вас, ви не чіпаєте нас.

Радянська держава забезпечувала мінімальний, але стабільний доступ до благ в обмін на єдиномисліє. Чорнобиль все це зруйнував.

 

Здається, навіть компартійна верхівка у Києві усвідомила: "Центр" перетворився на загрозу для них і їх дітей.

"Центр" вимагав першотравневих демонстрацій на радіоактивному Хрещатику. "Центр" вимагав не сіяти паніку у відповідь на пропозиції евакуювати дітей з Києва.

Врешті-решт, то "Центр" приймав рішення збудувати АЕС під Києвом – "реактор і під ліжком тримати безпечно".

 

І ось "безпечний" вибухнув.

Для компартійної номенклатури ця ситуація виглядала кепсько. Кашу заварили у "Центрі", а розгрібати радіоактивні завали мусили на місцях. Щоб "не сіяти паніку" київське керівництво вийшло на Хрещатик із власними онуками – демонстрація того, що "усе як завжди".

От тільки усі вони розуміли, що все вже інакше. І щиро боялися за дітей та онуків.

Догралися

 

Чорнобиль зруйнував патерналістичний паттерн. Старше покоління виросло із усвідомленням, що "Сталін в Кремлі думає про нас". Чорнобиль зруйнував стереотип, що партійне і радянське керівництво думає.

Чорнобиль знищив страх перед комуністичною владою, бо продемонстрував її безпомічність. І народив у патерналістів відчуття, що вони політично осиротіли.

У цей момент СРСР перестав бути цінністю для більшості. Навіть якщо більшість ще не усвідомила цього.

Так Чорнобиль випалив СРСР своїм випромінюванням.

Нова Арка-конфаймент виглядає як об'єкт із іншої планети

 

Чорнобиль – це місце парадоксів. З цього місця почався напіврозпад СРСР. Але саме це місце перетворилося на заповідник СРСР.

Вулиці Леніна і Дружби народів, Кірова і 25-річчя Жовтня – усі ці назви лишилися тільки в містах-примарах Чорнобилю і Прип’яті.

Це варто так і лишити: комуністичні назви, серпи-молоти, старі телефонні будки, і магазини із порожніми полицями.

Варто знизити вікові обмеження для відвідувачів зони до 16 років: кожний школяр має приїхати і подивитися на власні очі, що таке був той СРСР. Підручники не дають повного уявлення про пізній "совок". Чорнобиль і Прип’ять – так.

Тут усе трохи нагадує "Титанік"

Тільки там можна вповні усвідомити, чому розпався СРСР – країна тотального дефіциту. Тільки халатності і недбальства було з надлишком.

Якийсь час тому я попросив у Архвів СБУ показати мені деякі документи по Чорнобилю. Мені почали виносити том за томом – тисячі! – документів, у яких КГБ фіксує чисельні факти зловживань, недбальства та перші аварії. І ці документи кричать: Чорнобиль не міг не вибухнути. СРСР не міг не розвалитися.

Тут все іще 28 квітня...

 

Сьогодні Чорнобильська зона – це капсула часу. Час зупинився тут в останні квітневі дні 1986 року. У вікні Школи №1 у Прип’яті на дошках досі можна прочитати написи крейдою "28 квітня".

Те, що мало зникнути за кілька годин, залишилося на три десятиліття. Усе зупинилося. Тільки дерева ростуть, як росли навіть там, де рости не мали б…

Постапокаліптичний світ

ЮНЕСКО має взяти цю територію під охорону.

По-перше, Чорнобиль має видатне історичне значення: тут почався напіврозпад СРСР.

По-друге, це "капсула часу" - так виглядав "грьобаний совок".

По-третє, Чорнобильська зона – це постійний експеримент: живий приклад постакаліптичного світу, активна біосистема, яка поступово поглинає і перетравлює все, що накоїли руки людини.

Нарешті, це – пам’ятник Холодній війні.

Антени і передавачі "Чорнобилю-2" потребували величезних обсягів енергії. Задача цього об’єкту – раннє виявлення пусків балістичних ракет із США. Ядерної загрози чекали з-за океану. А вибухнуло у 10 кілометрах "своє".

Антени об'єкту "Чорнобиль-2" заввишки 140 метрів

 

 

Чорнобиль зробив ядерну війну неможливою. Він унаочнив наслідки ядерної катастрофи. Холодна війна завершилася тут: СРСР зробив собі харакірі.

У Путіна нема шансів відновити СРСР: із самогубців зомбі не створиш. Але якщо колись дійде до поховання самого ВВП (не всі диктатори мають могили) – то Рудий Ліс є найкращим місцем для того, щоб розвіяти його прах. Сподіваюся, що ЮНЕСКО не буде сильно проти.

Поїздка була організована "ЧОРНОБИЛЬ-ТУР". Автор вдячний науковому директору організації Сергію Мирному за запрошення і бурхливу активність від 1986 року.

Ярослав Кравченко : Реальний світ і фантазії лемківського мистця-самоука Епіфанія Дровняка

Свій перший пензлик Никифор Дровняк зробив зі щітки для гоління, коли працював прибиральником у перукарні. Малював найдешевшими акварельними фарбами - "гудзичками", змочуючи пензлик слиною, та крейдою на пакувальному папері чи на картоні, на списаних зошитах, на старих плакатах. У людних місцях, найчастіше при вході до Нових Лазєнек в Криніца-Здруй, викладав з торби пензлі та олівці, витягав пляшечку з водою та фарби і робив замальовки-ескізи. Поряд виставляв на продаж кілька вже завершених малюнків і "лист-прохання", де зазначав, що самостійно навчився малювати, просив у людей підтримки: "Бог Вам віддячить".

Олександр Шевцов: "Селян закопували в землю живими". Свідчення про мордування українців поляками на Львівщині 1939 року

"Осторонь дороги, у невеликому яру, лежали страшенно понівечені трупи. Це були українці, яких, за словами автора, жорстоко вбили польські підрозділи "Оборони". Жодна людина не здатна описати, з якою жорстокістю було знищено цих нещасних людей. За свідченнями місцевого цивільного населення, у лісі за цим яром мало бути ще близько 200 подібних жертв польської жорстокості. Цього видовища я ніколи не забуду. Ми обоє були раді, коли залишили позаду це місце звірячої жорстокості."

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.

Мирослав Маринович: Камікадзе. 50 років Української Гельсінської групи

Ідея Гельсінської групи геніальна у своїй простоті. Брежнєв підписував Прикінцевий акт спокійно, бо був цілковито переконаний, що попередніми арештами країну повністю "зачищено" від потенційних бунтарів. Проте одразу знайшлися відчайдухи, які вирішили піймати кремлівського шулера за руку: "Підписав зобов'язання? То чому не виконуєш?!" Так з'явилася Московська Гельсінська група. Петро Григоренко пророчо відчув, що її однієї замало, і запропонував Миколі Руденку створити подібну групу в Україні.