Спецпроект

Про єврейський погром у Львові 1 липня 1941 року

Вже друге століття життя показує тенденцію, яку я чув від галичан: з Вас почали, а Нами закушували. З моєю позицією погодився нарешті Джон-Павло Химка, канадський дослідник Голокосту у Львові. Нарешті, коли на конференції в Берліні і після неї я запитав істориків: чи був би Голокост в Україні, як би не німецька нацистська ідеологія та агресія. Відповідали всі, запитання правильне, не був би!

Я отримав багато інформації і кінофотодокументів. Усі вони вражають жорстокістю місцевих маргіналів та праворадикальних бандитських елементів по відношенню до єврейського населення Львова.

Жодне з тих джерел не об'єднує ці криваві події з лихоліттям попередніх років і жорстокою антисемітською пропагандою німецьких нацистів, яку вони організували і спонсорували задовго до 1 вересня 1939 року в Європі і до 22 червня 1941 року.

Саме ця пропаганда доповнилась жорстокістю совєцької комуністичної тиранії 1939-1941 року, де на єврейський народ було вилито численні ріки брехні замішаної ще й на релігійному протистоянні.

У цих умовах простій людині зрозуміти, де правда, а де брехня, було тяжко. Винуваті українські лідери того часу, які не зробили практично нічого, аби спинити народний гнів простолюдинів, не зрозуміли що не можна вірити брехні пропаганди банди німецьких нацистських злочинців і комуністів, не взяли до уваги гуманітарні аспекти історії добросусідства і спостерігаючи лише за цими процесами, мовчки стали посібниками нацизму на якийсь час.

Але головними винуватцями були й залишаються німецькі нацисти і комуністи, бо саме їх протистояння стало одною з причин кривавої війни, яка спричинила Голокост євреїв і забрала життя десятків мільйонів жертв війни.

Світовій цивілізації був нанесений нищівний удар. Я ніколи не приєднаюсь до пропаганди, закладеної в репортажі про майстерно сплановані німецьким нацизмом погроми 1 липня не тільки у Львові, по всій окупованій території України, де говориться про українців як нацистських головорізів і не називаються основні винуватці: комуністична і німецька нацистська ідеологія як предтеча.

Нема їм виправдання і ніколи не буде, вони першочергові винуватці злодіянь, бо спонукали чернь до того. Український народ був втягнутий в цей процес масивною пропагандою, побудованою на брехні і напівправді.

У національному музеї Голокосту в Вашингтоні, США, цим засобам оболванювання народних мас німецьким нацизмом присвячений цілий зал документів. Український народ не має традицій знищення і поневолення інших народів, не має ворожості до будь-кого, в тому числі до євреїв — про це свідчить історико-культурна спадщина євреїв, яку по сьогоднішній день нищать ментально відсталі керівники влади, які продукують схеми нищення не тільки єврейської чи української спадщини, а навіть спадщини ЮНЕСКО, просуваючи хибні зміни до законодавства і є носіями антисемітизму.

Уже друге століття життя показує тенденцію, яку я чув від галичан: з Вас почали, а Нами закушували. З моєю позицією погодився нарешті Джон-Павло Химка, канадський дослідник Голокосту у Львові. Нарешті, коли на конференції в Берліні і після неї я запитав істориків: чи був би Голокост в Україні, як би не німецька нацистська ідеологія та агресія. Відповідали всі, запитання правильне, не був би!

Після цього з'явилась інша мотивація Голокосту від Тімоті Снайдера: Гітлер де бачив в євреях загрозу його ідеї створення Світової імперії під орудою німецького націонал-соціалізму, бо де євреї вміють єднати народи до протистояння диктатурам і унеможливлять Гітлера плани панування Світом.

Так чи інакше, засуджуючи злодіяння маргіналів-посіпак, ми повинні вчитись, як можна з людей зробити звірів, спонукаючи їх до цього звірячою пропагандою. Ми не маємо права відкинути на послугу нав'язаним ідеологічним протистоянням і розбрату, які на жаль ще по сьогоднішній день щедро спонсоруються — позитиви нашої спільної історії добросусідства з українцями та поляками.

Ми всі разом повинні зрозуміти, що в результаті весь Світ став учасником Голокосту, мовчки спостерігаючи знищення цілого народу, за що цілий Світ успадкував від тоталітарних режимів жорстоку деморалізацію суспільного життя, за що терплять брутально інфіковані сьогоднішні покоління.

Ми маємо це зрозуміти, і чим раніше тим скорше стане нам всім можливе світле майбуття. Не українці чи інші народи винуваті — антилюдські ідеології є чинниками Зла проти Людства.

Джерело: Форпост

Дивіться також:

Дж. Химка. "Львівський погром 1941-го: Німці, українські націоналісти і карнавальна юрба"

Юрій Шимко. Відкритий лист до керівника інституції, де працює професор Химка

Дж. Химка. Відповідь Юрію Шимку

Сергій Рябенко. Слідами "Львівського погрому" Джона-Пола Химки

Кілька слів про джерела: відповідь Джону-Полу Химці

Українська міліція Львова: "бандерівська" чи "робітничо-селянська"?

Андрій Сеньків: Пам'яті Майора Віктора Терещука

Віктор Терещук, який виконував бойові завдання на посаді командира взводу у складі 60 окремої механізованої Інгулецької бригади, загинув 10 жовтня 2024 року.

Яніна Алєєва : Клеймо "куркулихи"

"Куркулі", а здебільшого це були просто працьовиті і підприємливі люди, ховали від більшовиків одяг, взуття, предмети побуту, щоб не залишитися геть без нічого. Зокрема, просили сусідів і знайомих потримати ці речі у себе, доки не пройдуть обшуки. Деякі люди погоджувалися в цьому допомогти, а потім не повертали речі. Бо ж розуміли, що людина нікому не зможе поскаржитися і відібрати не зможе, бо одразу отримає донос на себе.

Юрій Юзич: Пам'яті Володимира Базарка

13 жовтня помер один із найкращих українських правників США - Володимир Базарко. Творець першої української адвокатської компанії та професійної спілки юристів-українців у країні зірок. Співзасновник Спілки адвокатів України та багаторічний лідер "Пласт у світі". Член пластового куреня «Червона Калина», де пластував із Степаном Бандерою та Любомиром Гузаром.

Олексій Мустафін: Справа "Шпігеля": як програти війну з медіа

10 жовтня 1962 року в часописі "Шпігель" з'явилася стаття "Умовно обороноздатні", автором якої був заступник головного редактора Конрад Алерс. Присвячена підсумкам навчань НАТО, вона досить критично оцінила тодішній стан бундесвера. І спричинила гучний скандал, який швидко переріс у кризу в стосунках між німецькими медіа та владою.