Тест на людоїдство

Путінові культ Сталіна потрібен передусім для того, щоб зміцнити основу власного культу, власної "сильної руки". Але є ще один чинник, який не може ігнорувати ні Україна, ні весь світ. Зазомбовані, дегуманізовані суспільства самі стають небезпечними, здатними за наказом режиму чинити велике зло.

Путінові культ Сталіна потрібен передусім для того, щоб зміцнити основу власного культу, власної "сильної руки". Але є ще один чинник, який не може ігнорувати ні Україна, ні весь світ. Зазомбовані, дегуманізовані суспільства самі стають небезпечними, здатними за наказом режиму чинити велике зло.

Опубліковані сьогодні результати соціологічного опитування, яке провів російський "Левада-центр", навіть мене приголомшили, хоча вивести мене з рівноваги не так-то й легко.

Дослідження стосувалося ставлення пересічних росіян до постаті Сталіна.

Отже, у березні 2019 року позитивно (з захопленням, з повагою, з симпатією) до цього патологічного убивці ставився 51% росіян.

Це найвищий показник за всі роки, і він уперше перевалив за 50%. Тобто відтепер особисте ставлення до Сталіна є гарним у більшості росіян. 

 


Іще гірша ситуація з оцінкою його ролі в історії Росії (тобто ідеться про начебто об’єктивну оцінку, а не про особисті симпатії). Тут позитивну оцінку тиранові виставили аж 70% опитуваних.

Нарешті, третє запитання можна назвати тестом на людоїдство.

Звучить воно так: "Як ви гадаєте, чи виправдані людські жертви, яких зазнав радянський народ у сталінську епоху, великими цілями й результатами, які були досягнуті в найкоротший строк?"

Уявіть собі, 46% виправдали убивство мільйонів ні в чому не винних людей, тимчасом як 45% заявили, що ці жертви нічим не можна виправдати.

Таким чином, і тут уперше кількість сталіністів перевищила кількість притомних людей.

Іще 9% опитаних не змогли визначитися, що в даному разі також є ознакою дегуманізації.

Мене й раніше вражали своєю яскравою шизофренічністю фотографії з сучасних чествувань Сталіна в Росії.

Гори червоних гвоздик на могилі тирана, лідери атеїстичної Компартії, які моляться разом із священиками, священики, які славлять погромника церкви й убивцю тисяч священнослужителів, нарешті, зображення Сталіна на іконах, що взагалі є страшним блюзнірством і гріхом.

Усе це виглядає, як якась хвора фантасмагорія, такого абсурду в принципі не може бути! Але він є, і він прогресує.

Нові цифри "Левада-центру" просто страшні. І найстрашніше в них те, що характеризують вони зовсім не Сталіна, а нинішнє російське суспільство.

Здорове суспільство, нормальні люди просто за визначенням не спроможні любити, славити, поважати тирана-параноїка, який безпричинно знищив десятки мільйонів їхніх же співвітчизників, родичів, прямих предків, перетворив увесь народ на рабів, а країну – на один величезний концтабір.

Якщо ж таке трапляється, то це означає, що суспільство глибоко хворе.

Воно перестало розрізняти добро і зло, воно дегуманізувалося, з ним відбулася якась злоякісна цивілізаційна мутація.

Нам, українцям, просто в голові не вкладається, як можна реабілітувати Сталіна й сталінізм, як можна виправдовувати масові репресії, розстріли, чистки, арешти, табори, депортації!

Як можна пробачити Голодомор, який забрав життя мільйонів українців! Хоча про що це я? Якщо росіянам не шкода навіть своїх, то марно сподіватися, що вони співчуватимуть нашому болю.

Найпечальніше те, що сталіністська хвороба російського суспільства це не випадковість. Вона керована, правлячий режим старанно її плекав не один рік і ось, здається, досяг бажаних результатів.

Звіт "Левада-центру" вказує, що до 2014 року в Росії переважало нейтральне, безоціночне ставлення до Сталіна (це, до речі, теж не зовсім по-людськи).

Але з 2014 року (а це рік початку російської агресії проти України, що викликало в РФ хвилю шовіністичної ейфорії) починає зростати частка прихильників кривавого правителя.

За останній же рік цей показник стрибнув угору відразу на 11 відсотків.

І це дало дослідникам підстави зробити такий висновок: "позитивне ставлення до вождя та до його ролі в історії країни установилося на рівні нової соціальної норми".

Іншими словами, наука констатувала, що з 2019 року російське суспільство стало сталіністським.

Це нова реальність, яку нам доведеться враховувати.

Кремлівський режим ще раз довів, що майстерно володіє найпідступнішими методами маніпуляцій масовою свідомістю і на даний час тримає більшість російського суспільства в зазомбованому стані.

Зрозуміло, Путінові культ Сталіна потрібен передусім для того, щоб зміцнити основу власного культу, власної "сильної руки".

Але є ще один чинник, який не може ігнорувати ні Україна, ні весь світ.

Зазомбовані, дегуманізовані суспільства самі стають небезпечними, здатними за наказом режиму чинити велике зло.

Джерело: facebook-сторінка Павла Клімкіна

Читайте також:

Stalin The Best. Росіяни встановили рекорд

Я ненавиджу Сталіна з 13 років

Усі публікації за темою "СТАЛІН"


Юрій Юзич: "Свідомо залишився, щоб боротися й загинути"

Ім’я генерала УПА тепер носитиме 31 окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Генерала Ступницького, який боровся із московськими окупантами в Армії УНР і з весни 1943 знову на Волині, який загинув у лавах УПА. Який попри те, що більше двох десятиліть прожив під польською владою — не прийняв чужого громадянства. Мав можливість виїхати за кордон, але свідомо залишився в УПА, щоб боротись і — якщо потрібно — загинути.

Микола Тимошик: 100 літ колишній каторжанці ГУЛАГу лондонці Іванці Мащак

Сто літ тому 11 липня 1925 року в родині греко-католицького священника на Сокальщині народилася Іванка Мащак (Пшепюрська). Колишня зв'язкова ОУН-УПА, багатолітня каторжанка сталінських таборів ГУЛАУ на Колимі.

Соломія Бобровська : Історію не можна переписати, її необхідно чесно осмислювати

Сьогодні поляки на національному рівні вшановують жертв Волинської трагедії - складної сторінки нашої спільної історії, яка продовжує розділяти Київ та Варшаву.

: Заява МЗС України щодо трагічних сторінок в історії українсько-польських відносин

Напередодні дня, коли Республіка Польща вшановує пам'ять жертв Волинської трагедії, Україна розділяє біль і скорботу польського народу. Водночас ми не забуваємо про численних українців, які стали невинними жертвами міжетнічного насильства, політичних репресій та депортацій на території Польщі. Україна вшановує пам'ять усіх загиблих незалежно від їхньої національності, релігії чи місця поховання.