Спільне минуле. Недотримання договорів Польщею дорого коштуватиме Україні

Односторонні поступки України лише погіршать ситуацію. Утвердяться не партнерські стосунки між нашими країнами, а стосунки домінування однієї над іншою. Легалізують нав‘язування однією країною свого бачення минулого іншій.

За останніх п'ять років в українській історичній політиці не було жодних антипольських кроків чи заяв.

Натомість у Польщі за цей час ухвалили резолюцію про "геноцид поляків українськими націоналістами".

Ухвалили скандальну редакцію закону про Інститут національної пам'яті, яка передбачала кримінальне переслідування за "заперечення злочинів українських націоналістів" (частково скасовано).

На територію Польщі недопущено секретаря державної міжвідомчої комісії з питань поховань Святослава Шеремету (заборону в'їзду скасовано через кілька місяців).

Розпочато кримінальне переслідування проти історика Григорія Куприяновича за виступ про масові вбивства українців вояками польської Армії Крайової (наразі зупинили).

Вчинено 17 актів вандалізму на українських пам'ятниках та могилах, а під час одного з них сплюндровано український герб. Жоден випадок не розслідуваний, жодних вибачень не пролунало. 

 
Президенти України та Польщі за розмовою 31 серпня 2019 року
фото: посольство україни у варшаві

Певен, українські і польські політики мають робити все, щоб пам'ять про конфлікти минулого не стала джерелом непорозумінь у сьогоденні.

Але для цього потрібні конкретні кроки з двох сторін. 

Односторонні поступки України (скасування видачі дозволів на пошукові роботи на терені України) без очікуваних з боку Польщі (відновлення бодай одного із зруйнованих пам'ятників) - лише погіршать ситуацію. 

Тому що утвердять не партнерські стосунки між нашими країнами, а стосунки домінування однієї над іншою.

Легалізують нав'язування однією країною свого бачення минулого іншій.

Навіть більше - односторонні поступки стануть заохоченням для продовженням тиску на Україну з боку інших держав (Угорщина, Румунія і особливо Росія), засвідчивши ефективність польської політики тиску і невміння/небажання української влади захищати українські національні інтереси.

Устина Стефанчук: Українські люди в московській церкві Канади

На знимках у красивих вишитих строях ранні українські еміґранти до Канади. Ці конкретні люди зі знимок парафіяни рускої православної церкви в маленькому містечку Смокі Лейк в Альберті. Історія релігійного життя ранніх переселенців була не якраз безхмарною. Що мається на увазі, як так сталося, спитаєте ви. Ну, та просто, дуже по-нашому.

Сергій Волянюк: Повстанець з Херсонщини, що ліквідував польського генерала

За участь у засідці на заступника міністра оборони Польщі, генерала зброї Кароля Свєрчевського на Лемківщині хорунжий Іван Захаренко – “Грань” із Херсонщини – чотовий в сотні УПА “Ударник-5” легендарного командира Степана Стебельського – “Хріна” був відзначений УГВР Золотим Хрестом бойової заслуги І кл.

Наталка Діденко: Еволюція головних уборів. Від хусточки до хустки

Натрапила якось я на фотографію королеви Єлизавети у хусточці, з якої багато хто сміявся. Мовляв, якась бабуся, селянка, проста тітка, бо ж – у хусточці. І я замислилася про свої дитячі, дівочі та вже дорослі хусточки, хустки. А також шапки і шапочки.

Андрій Когут: Іван Павло ІІ, Збігнєв Бжезінський і КҐБ. Сто років Понтифіку

Сьогодні Івану Павлу II, який так сильно привертав увагу СССР, виповнилося би 100 років. Він народився 18 травня 1920-го, а на папський престол зійшов у 1978 році, де провів свої останні двадцять шість років життя. Для порівняння, лише двом Папам за всю історію Церкви вдалось очолювати престол довше, ніж Івану Павлу ІІ.