Спільне минуле. Недотримання договорів Польщею дорого коштуватиме Україні

Односторонні поступки України лише погіршать ситуацію. Утвердяться не партнерські стосунки між нашими країнами, а стосунки домінування однієї над іншою. Легалізують нав‘язування однією країною свого бачення минулого іншій.

За останніх п'ять років в українській історичній політиці не було жодних антипольських кроків чи заяв.

Натомість у Польщі за цей час ухвалили резолюцію про "геноцид поляків українськими націоналістами".

Ухвалили скандальну редакцію закону про Інститут національної пам'яті, яка передбачала кримінальне переслідування за "заперечення злочинів українських націоналістів" (частково скасовано).

На територію Польщі недопущено секретаря державної міжвідомчої комісії з питань поховань Святослава Шеремету (заборону в'їзду скасовано через кілька місяців).

Розпочато кримінальне переслідування проти історика Григорія Куприяновича за виступ про масові вбивства українців вояками польської Армії Крайової (наразі зупинили).

Вчинено 17 актів вандалізму на українських пам'ятниках та могилах, а під час одного з них сплюндровано український герб. Жоден випадок не розслідуваний, жодних вибачень не пролунало. 

 
Президенти України та Польщі за розмовою 31 серпня 2019 року
фото: посольство україни у варшаві

Певен, українські і польські політики мають робити все, щоб пам'ять про конфлікти минулого не стала джерелом непорозумінь у сьогоденні.

Але для цього потрібні конкретні кроки з двох сторін. 

Односторонні поступки України (скасування видачі дозволів на пошукові роботи на терені України) без очікуваних з боку Польщі (відновлення бодай одного із зруйнованих пам'ятників) - лише погіршать ситуацію. 

Тому що утвердять не партнерські стосунки між нашими країнами, а стосунки домінування однієї над іншою.

Легалізують нав'язування однією країною свого бачення минулого іншій.

Навіть більше - односторонні поступки стануть заохоченням для продовженням тиску на Україну з боку інших держав (Угорщина, Румунія і особливо Росія), засвідчивши ефективність польської політики тиску і невміння/небажання української влади захищати українські національні інтереси.

Олена Білозерська: Про загиблого воїна Ярослава Карлійчука

Загинув побратим. Ярік Карлійчук, він же "Малий".
З 10-ї гірськоштурмової. Під Шумами, куля снайпера. Залишились дружина і крихітний синок.

Едуард Андрющенко: КГБ УРСР про візит принца Філіпа до Києва

Філіп, герцог Единбурзький, який помер 9 квітня 2021 року, майже півстоліття тому відвідав Київ. Це був перший в історії візит члена британської королівської родини в Україну. 5-9 вересня 1973 року українська столиця приймала чемпіонат Європи з кінного спорту. Філіп не лише був відомим шанувальником цього виду спорту, а й очолював світову федерацію. Взяти участь у змагання прибула і його донька - принцеса Анна

Іван Синєпалов: Щоденник Скотта: дні коротшають, а погода холоднішає

Море не виказує охоти замерзати навіть за тихої погоди. Сьогодні знову сильний східний вітер. Скидається на те, що доведеться тут іще затриматись. Тяжко, тяжко, але жити можна – а це вже щось. Не сильно здивуюся, якщо доведеться чекати тут до травня.

Володимир Володько: Храм гетьмана та короля

Є на мапі України місця, що уособлюють собою точки біфуркації нашої історії. Саме там в певний момент відбуваються події, що змінюють майбутнє. Не надто часто вони залишають по собі видимі сліди, на які ми можемо поглянути крізь час. Більш ніж три століття тому на території сучасного села Дігтярівка на Чернігівщині сталася епохальна для України зустріч гетьмана Івана Мазепи та короля Швеції Карла ХІІ. Нам дуже пощастило, що до наших днів зберігсянімий свідок тих подій – Покровська церква. Але чи житиме вона в майбутньому? Сьогодні це залежить від здатності світської та духовної влади захистити та відновити пам’ятку.