Спільне минуле. Недотримання договорів Польщею дорого коштуватиме Україні

За останніх п'ять років в українській історичній політиці не було жодних антипольських кроків чи заяв.

Натомість у Польщі за цей час ухвалили резолюцію про "геноцид поляків українськими націоналістами".

Ухвалили скандальну редакцію закону про Інститут національної пам'яті, яка передбачала кримінальне переслідування за "заперечення злочинів українських націоналістів" (частково скасовано).

На територію Польщі недопущено секретаря державної міжвідомчої комісії з питань поховань Святослава Шеремету (заборону в'їзду скасовано через кілька місяців).

Розпочато кримінальне переслідування проти історика Григорія Куприяновича за виступ про масові вбивства українців вояками польської Армії Крайової (наразі зупинили).

Вчинено 17 актів вандалізму на українських пам'ятниках та могилах, а під час одного з них сплюндровано український герб. Жоден випадок не розслідуваний, жодних вибачень не пролунало. 

Президенти України та Польщі за розмовою 31 серпня 2019 року

фото: посольство україни у варшаві

Певен, українські і польські політики мають робити все, щоб пам'ять про конфлікти минулого не стала джерелом непорозумінь у сьогоденні.

Але для цього потрібні конкретні кроки з двох сторін. 

Односторонні поступки України (скасування видачі дозволів на пошукові роботи на терені України) без очікуваних з боку Польщі (відновлення бодай одного із зруйнованих пам'ятників) - лише погіршать ситуацію. 

Тому що утвердять не партнерські стосунки між нашими країнами, а стосунки домінування однієї над іншою.

Легалізують нав'язування однією країною свого бачення минулого іншій.

Навіть більше - односторонні поступки стануть заохоченням для продовженням тиску на Україну з боку інших держав (Угорщина, Румунія і особливо Росія), засвідчивши ефективність польської політики тиску і невміння/небажання української влади захищати українські національні інтереси.