Спецпроект

Єврейсько-українське питання: Праведники народів Світу

Як українські діти та підлітки рятували євреїв у найстрашніші роки.

Сім'я Мосякінс. В першому ряді Анюта і Берта
Сім'я Мосякінс. В першому ряді Анюта і Берта
Фото надане проектом Слово Праведника з архівів родин Праведників народів Світу та врятованих під час Голокосту

У листопаді посол держави Ізраїль в Україні, Йоєль Ліон, сказав мені, що однією з найважливіших тем є увіковічнення українських Праведників народів Світу. Це українці, які рятували євреїв у роки Голокосту, за що отримали це високе звання.

Праведник народів Світу – одна з найвищих нагород людства, якою єврейський народ та держава Ізраїль висловлюють одвічну подяку тим людям, які ризикуючи усім рятували єврейські життя.

Якщо у Західній Європі за рятування Євреїв відправляли у концтабори, то у Східній Європі – одразу до ями разом з усією родиною. Тому кожна з цих історій, коли люди задля спасіння своїх друзів, сусідів, а іноді зовсім незнайомих, були готові віддати життя, неймовірно важлива для усього єврейського народу.

Три роки як ми з колегами-журналістами документуємо історії українських Праведників народів Світу. Згідно з даними Яд Вашем, Меморіального комплексу історії Голокосту в Єрусалимі, 2634 українця станом на 2019 рік отримали це почесне звання.

Нажаль, багатьох з них немає серед живих. І майже усі герої нашого проекту під час своїх героїчних вчинків були дітьми чи підлітками. Вони допомогали родинам переховувати євреїв, виводили їх за руку з гетто, носили їм їжу до схованок у полях, підробляти документи, тощо.

Стефанія Петрушка (Дідух) з села Трійця на Львівщіні, 14-літньою дівчиною багато разів стояла під дулом автомату німців, які шукали у їхньому селі євреїв, та відповідала, що їх родина нікого не переховує.

Стефанія Дідух (зліва)
Стефанія Дідух (зліва)
Фото надане проектом Слово Праведника з архівів родин Праведників народів Світу та врятованих під час Голокосту

У цей час під будівлею затаїлися чотири брати Печеник – їх магазин пограбували під час погрому, а самі брати врятувалися милістю Господа та добротою родини Дідух, що прихистила їх.

86-річна Стефанія у інтерв'ю визнає, що ті кляті допити подарували їй хворобу серця на усе життя. Проте, врятованих Печеників тепер не четверо, а декілька десятків, разом з дітьми, онуками та праонуками братів, врятованих у Трійці.

"Яки не Ви, нас не було б", - пишуть вони у листах до Львова. Нажаль, минулого року Стефанія померла, бо онука, який опікувався нєю, забрали до армії.

Брати Печеник
Брати Печеник
Фото надане проектом Слово Праведника з архівів родин Праведників народів Світу та врятованих під час Голокосту

Катерина Клебан – праведниця народів світу з Рава Руської. Це містечко у Галичині є всесвітньо відомим штетлом: в 1939 році половина його мешканців були євреями. Сюди приїздять сотні євреїв з усього світу, згадуючи своїх пращурів.

Катерина Клебан врятувала декілька єврейських жінок, за що отримала високе визнання від Ізраїлю, як Праведниці народів Світу. У рятуванні їй допомагала дочка, Марія Клебан (за чоловіком – Гнідець). У ті страшні роки єврейські чоловіки пішли до лісу, а жінок записали як членів родини Клебан.

Марія навчила свою єврейську подругу Шошану, за польсько-українською – Розалію, читати Отче наш. І коли дівчат забрали до СД на допит, Шошана почала читати українську молитву, і цим переконала німців, що вона є українкою. Марію допитували, переламуючи пальці дверима, і досі у неї є ці травми на руках.

 

Гнідець Марія у гостях в родини Шошани в Ізраїлі
Гнідець Марія у гостях в родини Шошани в Ізраїлі
Фото надане проектом Слово Праведника з архівів родин Праведників народів Світу та врятованих під час Голокосту

Василь Назаренко з Вінниччини разом з батьками рятувати Анюту Мосякінс. Сестра Василя, Єфросинія, знайшла лише по опису та врятувала з гетто у Немирові дочку Анюти, Берту Мосякінс.

СД постійно проводили обшуки, тож мати з дочкою сховали у полі. Василь хлопчиком носив їм туди кожного дня їжу та воду. Він, як і усі члени родини Назаренко, визнані Праведниками народів Світу.

Сім'я Назаренків
Сім'я Назаренків
Фото надане проектом Слово Праведника з архівів родин Праведників народів Світу та врятованих під час Голокосту

Ще один з наших героїв – Іван Вовкотруб, син хуторятина Григорія з міста Золочів. Це єврейське містечко, де з XVI століття мешкали євреї. Серед них – відомий равін маггід з Золочева, який 200 років тому написав один з найвідоміших нігунім у світі, автор державного гімну Ізраїль Нафталі Імбер, лауреат Нобелевської премії з хімії Роальд Хоффман.

У роки Голокосту тут загинули тисячі євреїв. На початку погромів багато сімей почали приходити до Григорія та Марії Вовкотрубів, у яких з усіма були чудові відносини. Одна з родин – це Кремніцери: Анхель та Нехама, та їх дочки Берта, Дора та Елла.

Іван Григорович разом з батьками допомогав переховувати декілька єврейських родин, та "пудрити мізки" німцям, щоб вони не знайшли втікачів від смерті.

Сім'я Кремніцерів із Золочева
Сім'я Кремніцерів із Золочева
Фото надане проектом Слово Праведника з архівів родин Праведників народів Світу та врятованих під час Голокосту

Днями мені написала Стефанія Беріл Фокс з Нью Йорку. Вона шукала людей, які врятували її батька від неминучої загибелі у Голокості на Львівщіні.

Її родина, на прізвище Пік – з євреїв Золочіва. Знала їх імена та прізвище: Григорій та Марія Вовкотруб. Через google вона знайшла інформацію про наш проект, а вже ми допомогли їй з контактами Івана Григоровича.

Так, історії українських Праведників народів Світу зв'язують між собою континенти, сторіччя та родини. Кожна з історій - не лише про Голокост та дивовижне рятування, але й історія великої дружби, бо зараз товаришують вже діти та онуки Праведників. І це – найкращі приклади того, як завжди залишатися Людиною, перш за все, не перед іншими, а перед Господом Богом та самим собою.

Давид Пік із матір'ю
Давид Пік із матір'ю
Фото надане проектом Слово Праведника з архівів родин Праведників народів Світу та врятованих під час Голокосту

P.S.

Високе звання Праведника народів Світу отримують лише за рятування євреїв у роки Голокосту. Хоча є приклади, коли на Україні рятували євреїв і від погромів. Є навіть так звані "погромні ікони", які українці у XIX сторіччі давали своїм єврейським сусідам, якщо чули що наближаються чорносотенці.

Євреї ставили ці ікони у вікна та вішали на двері, і погромщики миналі ці єврейські хати, думаючи, що у них живуть християни. У 1905 році студент Микола Блінов вийшов до натовпу у Житомирі, намагаючись зупинити погром. Його вбили першим.

Під час справи Бейліса священик Олександр Глаголєв, духовник родини Михайла Булгакова, був запрошений як спеціаліст з давньоєврейської віри дати свідчення щодо звинувачень.

Марія Єгоричева, дружина Сергія Глаголева, сина священика Олександра Глаголева. Праведниці народів Світу, рятувала у Києві євреї від Бабиного Яру
Марія Єгоричева, дружина Сергія Глаголева, сина священика Олександра Глаголева. Праведниці народів Світу, рятувала у Києві євреї від Бабиного Яру
Фото надане проектом Слово Праведника з архівів родин Праведників народів Світу та врятованих під час Голокосту

Своїми свідченнями у підтримку євреїв він зупинив погром у Києві. А вже його діти стали справжніми Праведниками народів Світу, рятуючи євреїв у окупованому Києві.

І хоча ці герої не можуть називатися Праведниками народів Світу, вони є такими згідно з Талмудом. Там благочестиві не-євреї вважаються Праведниками, "хасідей умот а-олам", ‏חסידי אומות העולם, які отримають вічне життя у найкращому зі Світів, за свої добрі вчинки та людяність.

Андрій Портнов: Два роки катедри історії України на Віадріні

Засадничою проблемою розвитку україністики в Німеччини є дещо парадоксальна стереотипізація України в німецькій масовій свідомості. З одного боку, Україна нерідко ототожнюється із націоналізмом та антисемітизмом. З другого, часто розглядається лише як «частина Росії».

Ярина Ясиневич: Пам’яті міністра Івана Вакарчука. Він зрушив з місця реформу освіти України

Реформу нашої освіти зрушив з місця Іван Вакарчук. Він діяв системно, широко та швидко. Було в ньому щось від тих римських легіонерів, що крокували добре зробленими дорогами.

Микола Рябчук: Сашко. Нам його бракуватиме

За кілька останніх тижнів померло кілька моїх знайомих, усі – з “не-епідемійних”, не пов’язаних із COVID-19 причин. Кілька смертей на тлі тисячних гекатомб, про які ми читаємо щодня у новинах, виглядають як статистична похибка. Але водночас оті “кілька смертей” – це дуже конкретні люди, яких знаємо особисто і відхід яких сприймаємо куди емоційніше, ніж сухі статистичні дані з цілого світу, хоч би якими вони були астрономічними.

Національний музей Революції Гідності: Відкрите звернення до керівництва держави щодо політики пам’яті