«Другий» Базар

Серед 359 бійців армії УНР, хто у 1921 році вирушив з Польщі на допомогу учасникам антирадянського повстання в Україні та був розстріляний більшовиками під селом Базар, є Лука Червак. Коли історія промовляє до тебе знайомими і рідними іменами, ти особливо гостро розумієш відому всім істину: історія твориться не абстрактними героями, історія твориться кожним із нас особисто.

 

У збірнику документів, переважно анкет засуджених до розстрілу козаків і старшин, які у листопаді 1921 року під керівництвом генерала-хорунжого Армії УНР Юрка Тютюнника здійснювали Другий Зимовий похід, під № 305 містяться короткі біографічні відомості про мого однофамільця: "Червак Л.М., молодший унтер-офіцер в Армії УНР із 1919 року. Під час Другого Зимового походу - молодший старшина 4-ї Київської дивізії. Розстріляний 23 листопада 1921 р. у с. Базар. Реабілітований 27 квітня 1998 року" (К.: Видавництво "Докор", 2001. - 96 с.).

Також прізвище Луки Червака було у списках, розвішаних у громадських місцях східної України одразу після розстрілу і опублікованих Фундацією ім. О.Ольжича (м. Київ.1995. - 240 с.). Ось і все, що відомо мені про людину, прізвище якої перейшло до мене від батька Остапа і діда Василя.

Цікаво, що вперше про трагедію під Базаром я дізнався із невеличкої брошури, яку в 1946 році Організація Українських Націоналістів видала під промовистим грифом "Накладом ОУН на чужині" й на початку дев'яностих років минулого століття активно поширювала вже у незалежній Україні. У брошурі розповідається про те, як ОУН у листопаді 1941 року відзначала двадцяту річницю подій під Базаром і це ще одна, на жаль, маловідома сторінка героїчної боротьби українців за свою державність.

Як відомо, у вересні 1941 року до Києва прибули учасники Похідної групи ОУН на чолі з Олегом Ольжичем, які розпочали активну культурницьку і політичну діяльність . Саме О.Ольжич виступив з ідеєю створення у Києві Української Національної Ради, яка згодом стала важливим державницьким інститутом поневоленої України.

Українська Національна Рада постала на початку жовтня 1941 року на велелюдних зборах у Києві. Очолив УНРаду професор Микола Величківський.

За своєю структурою та політичною спрямованістю УНРада нагадувала Центральну Раду часів Української Народної Республіки. Це символізувало спадкоємність державницької традиції.

У цьому зв'язку логічним стала ухвала ОУН про про відзначення двадцятої річниці трагедії під Базаром, де у 1921 році була здійснена відчайдушна спроба визволити Україну від московських окупантів і відновити Українську Народну Республіку.

 
Листівка ОУН про вшанування пам'яті розстріляних під Базаром. 1941 рік

1 листопада 1941 року обласне керівництво ОУН на Житомирщині отримало наказ влаштувати святкову маніфестацію на могилах учасників Другого зимового походу. Вже за два дні перед маніфестацією до Базару з'їздилися люди. У згаданій брошурі очевидець свідчить: "їхали возами, цілими валками, йшли одинцем та групами, йшли чоловіки, що у якийсь спосіб уникнули німецької неволі, йшли жінки, йшли діти.

Зокрема багато було молоді, а серед неї й сивоусі діди, що брали активну участь у Визвольних змаганнях 1917—1921 років — старі повстанці, загартовані у боях, тверді, як їхня воля.

Йшли ті всі, яких двадцять років неволі не зігнули, не скривили їхньої душі. Йшли горді, з піднесеним чолом, рішучі, в разі потреби, силою відстояти свою волю, і незважаючи на німецькі стежі, на загрози воєнного часу, прийшло кільканадцять тисяч людей".

21 листопада об 11 годині розпочалося урочисте віче, яке зібрало десятки тисяч людей із синьо-жовтими прапорами. Від ОУН виступив друг "Волинець" і надавав слово представникам різних українських земель, які приїхали вшанувати пам'ять героїв.

Опісля відбулася панахида на якій священик - учасник Другого зимового походу, закликав взяти із могили героїв священну землю і привезти її до собору Святої Софії у Києві, що має символізувати неперервність Визвольних Змагань українського народу.

Маніфестація завершилася виконанням гімну "Ще не вмерла Україна".

Увесь це час за маніфестацією спостерігали німці, але з огляду на її масовість і величезне піднесення учасників не насмілилися її припинити.

Натомість, коли українці почали роз'їжджатися домів, за ними розпочалося справжнє полювання. Зокрема масові арешти відбулися у Коростені й околицях. Учасників маніфестації звозили до Житомира, де в колишній тюрмі НКВД на вулиці Миколаївській катували, а згодом окремими групами вивозили у передмістя "Мальованка", де відбувалися розстріли.

Одну з таких груп розстріляли 6 грудня. Перед розстрілом референт обласної екзекутиви ОУН Марчук вийшов на місце розстрілу , зірвав із себе сорочку і кинув її катам із словами: " Стріляйте кати! Слава Україні!".

Доля учасників Другого Базару була аналогічною долі повстанців. Тільки у 1921 році українців розстрілювали московські окупанти, а в 1941 - німецькі загарбники. На жаль, не збереглися німецькі "розстрільні списки", але якщо такі й були, то їх значення для нації неможливо переоцінити: це також були списки героїв.

Отже, вперше пам'ять про мого однофамільця, або ймовірного родича гідно вшанували у роки Другої світової війни українські націоналісти, більшість з яких у складі Похідних груп ОУН із заходу йшла на схід, щоб, як і Лука Червак та сотні інших героїв Базару, відстояти честь свого народу

Першу свічку за упокій душі Луки Червака я запалив у Церкві Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі, неподалік якої - могила Героїв Крутів.

Розповідаю про Луку Червака своїм дітям, а тепер внуку Андрію.

Так пам'ять про героїв Базару живе у нашій родині й гартує героїчний дух нації.

Петро Балог: Совковий Коростень

Пам'ятник комсомольцям Коростеня переназвали на честь "молоді Коростеня ХХ століття", то ще монумент червоному комдиву Миколі Щорсу став називатися пам'ятником "Учасникам Української революції початку ХХ століття". Погруддя коростенському більшовику Лук'яну Табукашвілі, який служив начальником бронеколони 1-ї Української радянської армії та бронепотяга "Комуніст Коростенського району" в 1919 роках перейменували на пам'ятник "залізничникам-коростенцям"

Віталій Гайдукевич: Безсистемність. Нагороди

Велика війна – багато героїзму і підстав для нагородження. Нагородна справа (як і будь-яка) потребує системного підходу. Одразу зафіксую – Україна вже давно потребує реформи нагородної системи. Система - це коли існує чітка ієрархія нагород і відзнак: державні ордени, хрести, медалі, відомчі хрести, відомчі медалі, решта відзнак

Сергій Стуканов: Не сумніваймося: вони знищать все

Усвідоммо кришталево ясно: вони знищать ВСЕ, до чого дотягнуться їхні руки. Не сумніваймося: знищать. Якщо не знищать, то викрадуть і привласнять. Це їхня мета: знищити нас як окрему націю і культуру. А "довести" світові, що нас немає і не було, звісно, простіше, коли нема доказів (артефактів) нашого існування.

Сергій Стуканов: Сім аргументів на користь 8 травня

Продовжувати й надалі відзначати День перемоги 9 травня - значить лишатися в рамках совєтської парадигми про "звільнення пів Європи". Натомість відзначення Дня перемоги над нацизмом 8 травня означає для нас усвідомлення, що нацизм тоді, в 1945 році, було подолано, але московська загроза лишилася непереможеною