Як валилась імперія

Цими днями виповнюється 105 років масових протестів в тодішньому Петрограді, столиці Російської імперії, які отримали назву Лютневої революції і завершились ліквідацією монархії Романових

 

Ще у середині лютого 1917 року усім, і в Росії, і у світі, здавалось, що там усе під контролем. Так, ура-патріотична ейфорія, з якою імперія вступила у світову війну у 1914 році, розвіялась. Поразки армії, бардак з логістикою, дефіцит товарів, біженці – усе викликало розчарування і роздратування у російських обивателів. Але влада, на загальну думку, міцно тримала ситуацію в кулаці.

Та усе змінили чутки про можливе запровадження хлібних карток у столиці імперії. У місті почались розмови про відсутність хліба та майбутній голод. Налякані такими перспективами містяни кинулись громити хлібні лавки. Ще до того страйк оголосили робітники деяких заводів. Події почали стрімко наростати.

8 березня у місті розпочались велелюдні демонстрації. Далі сутички із поліцією. Остаточний перелом настав за кілька днів, коли до протестів приєднались солдати запасних частин. Вони дізнались про близьку відправку на фронт. Помирати солдатикам не хотілось, як і міняти затишні столичні казарми на брудні окопи. Тож перейшли на бік протестуючих. До речі, першим піднявся запасний батальйон Волинського полку. Після цього доля монархії була вирішена. 15 березня кривавий імператор Ніколай ІІ зрікся трону.

Отож, проблеми із товарами для обивателів і перспектива відправки на фронт солдатів стали тими причинами, що повалили російську монархію у 1917. Нині бачимо в російській нео, чи,точніше, недоімперії схожі тенденції. Мережа Ашан та й інші за поребриком уже почали обмежувати росіянам відпуск в одні руки низки продовольчих товарів.

Заговорили там і про мобілізацію. Щоправда, зупинились, мабуть, відчули, якими змінами у суспільних настроях це може обернутись. Але закриттям фейсбуку і ютубу зупинити розчарування не вдасться. Історія має здатність повторюватись.

І ще одна російська історична паралель. У росдумі зареєстрували законопроект про відправку на війну в Україну тих, хто виходив на антивоєнні протести. Нинішні росіяни зовсім не оригінальні. Вони лиш повторюють власний досвід сторічної давності.

З початком Першої світової війни імперія також почала відправляти на фронт незгідних з війною. І ті мобілізовані більшовики та пацифісти почали активно розвалювати армію. Врешті-решт солдатня не захотіла помирати за імперські амбіції і почала вбивати власних офіцерів.






Роберт Чижевський: Друге життя одного прапора

Під час свого прощального візиту до Києва Президент Анджей Дуда подарував Президентові України Володимиру Зеленському копію одного історичного прапора. Під ним билися повстанці 1863 року – повстанці з відділу Едмунда Ружицького.

Михайло Косів: Мова, релігія, прапор і герб. Як приймали Конституцію України

Якщо Конституція США складається з 18-ти статей, то в нашій Конституції є 161 стаття основного змісту: ми розписали всі сфери суспільного, економічного, політичного, оборонного, культурного, релігійного життя дуже чітко. Я був тоді членом Президії Верховної Ради, головою Комісії з питань культури і духовності. Отож всі гуманітарні норми, закладені в Конституції, проходили через наш Комітет і через мене особисто. Пам'ятаю, скільки було суперечок навколо десятої статті про мову.

Олексій Мустафін: Вбивство на Відовдан. Міфологія на крові

28 червня 1914 року у Сараєві був вбитий спадкоємець австрійського та угорського престолів ерцгерцог Франц Фердинанд та його дружина Софія. Замах влаштувала невелика – кількість її учасників навряд чи сягала й двох десятків чоловік - підпільна організація "Молода Боснія". Проте на "завдання" вирушили одразу шість бойовиків. З них троє були хворі на туберкульоз - відтак втрачати їм, по суті, було нічого.

Вахтанг Кіпіані: Блакитний стяг з золотою тамгою Ґераїв

У мене з кримськотатарським прапором особливі стосунки з 2004-го. У кінці Помаранчевої революції на політфорумах УП і "Майдан" (соцмереж тоді не було ще) народилась ініціатива організувати не штабну, а народну акцію підтримки подій у Києві і пояснити рацію мешканцям сходу та півдня. Тоді панувала ілюзія, що це вони просто не знають, що відбувається і треба приїхати й особистим прикладом щось довести їм, тоді вони перестануть підтримувати кримінального виродка Януковича.