Деколонізація Ганновера

Перейменування вулиці у багатому районі Ганновера тривало майже 10 років. Цими днями суд остаточно відмовив противникам у позові: Гінденбургштрассе тепер називається Льобенштайнштрассе

 

Перейменування вулиці у багатому районі Ганновера тривало майже 10 років. Цими днями суд остаточно відмовив противникам у позові: Гінденбургштрассе тепер називається Льобенштайнштрассе.

Усе дуже символічно.

Пауль фон Гінденбург - почесний громадянин Ганновера з 1915 року, герой Першої світової, останній президент Веймарської республіки, який на схилі літ фактично своїми руками віддав владу у Німеччині Гітлеру - коронував його на канцлерство.

Нова назва вулиці на честь Лотте-Лоре Льобенштайн, яка жила тут до 1937 року, доки не втекла від націонал-соціалістів у Нідерланди. У 1943 році усю родину депортували й убили в таборі смерті Собібор. Лотте-Лорі було 10 років.

Гінденбургштрассе - козирна вулиця у Ганновері. Тут мешкає чимало юристів, стоять дорогі вілли, знаходиться штаб-квартира ХДС і навіть житло екс-канцлера Шрьодера.

Місцева районна рада ініціювала перейменування у 2018 році, коли отримала звіт консультативної комісії. У 2013 році Ганновер вирішив ще раз відфільтрувати нацистське минуле Німеччини. Створили науково-консультативну раду, у ній працювали історики, представники церков, єврейської громади.

Шукали прізвища, дотичні до нацистської епохи. Із 493 перевірених імен 476 пройшли чистилище, 17 - спрямували на перейменування.

Зокрема, консультативна рада заявила: "Рейх-президент Гінденбург зіграв центральну роль у знищенні республіки та розширенні диктатури в рамках антисемітської урядової програми".

Гітлер та Гінденбург
Гітлер та Гінденбург

Але частина мешканців Гінденбургштрассе вирішила по-своєму: буцімто їхній голос як "постраждалих" має більшу вагу, ніж висновки експертів. Противники зміни назви ставили під сумнів процедуру та обґрунтованість рішення місцевої ради, сперечалися з витратами на "візитки та рекламні банери в місцевому тенісному клубі", які доведеться змінити. Хтось переживав, що Google не видаватиме потенційним клієнтам правильну адресу його офісу.

Міська та районна рада замовили опитування, відбулися бурхливі громадські зустрічі.

У письмовому опитуванні мешканців 99% були проти перейменування. Але на питання відповіли лише 32%. "Досвід показує, що ті, хто незадоволений, активніші, — сказав газеті Taz суддя Андреа Речціус, — ми просто не знаємо, що думають про це інші 68%".

П'ятеро жителів заснували "Ініціативу Гінденбургштрассе" та зібрали підписи проти перейменування. Вони отримали інший експертний висновок, у якому було спростування оцінки Консультативної ради.

Активізувалися й прихильники перейменування: 23 вересня 2018 року невідомі самовільно зняли дорожні знаки із назвами Гінденбургштрассе.

Усе ж невелика більшість (10 проти 7) в райраді Ганновера проголосувала за вулицю вбитої нацистами Льобенштейн. Рішення ухвалили 9 листопада 2020 року - у річницю антисемітських погромів ("Кришталева ніч").

Згодом суд декілька разів визнав, що процедури враховані та виконані. Востаннє це сталося щойно - у травні 2022 року. При цьому суддя не втручалася в дискусію про історичну роль Гінденбурга, щодо якої обидві сторони мали висновки експертів, а керувалася тільки процедурними моментами.

Тепер Гінденбургом зайнялися серйозно. У Ганновері створили групу Decolonize Hannover (Деколонізація Ганновера), яка прагне зробити колоніальне минуле міста видимим і показати його вплив на сьогодення. Йдеться й про інші назви публічного простору, які мають бути переглянуті. Наприклад, на честь рейх-президента названо також замок у передмісті Ганновера.

Аналогічна історія сталася і в Гамбургу. Там довгий час змінювали назву Гінденбургштрассе на вулицю Отто Вельса - лідера соціал-демократів, які до кінця опонували нацистам у 1930-х.






Юрій Рудницький: "Федеративна грамота" Скоропадського. Між рядків...

107 років тому, 14 грудня 1918 року Павло Скоропадський оголосив про зречення з гетьманства, а через 3 дні назавжди залишив Україну. Директорія, що прийшла до влади внаслідок заколоту, дозволила останньому гетьману України безперешкодно виїхати з родиною за кордон, водночас оголосивши його поза законом. За місяць до зречення Скоропадський опублікував документ, відомий як "федеративна грамота". Саме він послужив поштовхом до дії для заколотників з Українського Національного Союзу, на базі якого потім постала Директорія УНР.

Юрій Юзич: Пам'яті пластуна та історика Андрія Буди

На фронті загинув найкращий виховник Пласт - український скаутинг – Андрій Буда. Найкращий тому, що виховав гурток юнаків, із яких двоє відзначені найвищим державним відзначенням – Героя України. Склавши пластову присягу вірності Україні вони виконували її до останнього свого подиху. Були серед тих, які не могли сидіти в хаті, коли вірність Батьківщині потребує тебе на революції чи фронті. Всі троє пройшли обидва Майдани і в 2014 пішли добровольцями.

Андрій Сибіга: Як голосувалася "Чорнобильська резолюція". За лаштунками дипломатичної перемоги в ГА ООН

11 грудня Генасамблея ООН ухвалила ініційовану Україною резолюцію "Зміцнення міжнародного співробітництва та координації зусиль у справі вивчення, пом'якшення та мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи". Це традиційний документ, який ГА ООН розглядає кожні три роки.

Богдан Червак: Німецький в’язень. Андрій Мельник у таборі Заксенхаузен

На третій день свого перебування у бараці №11 відбулася подія, яка вразила голову ОУН полковника Андрія Мельника у саме серце. Під час прогулянки на вікні однієї з камер він побачив напис: "Ольжич" і біля нього намальований хрест. У полковника потемніло в очах. Цей напис міг означати тільки одне: загинув великий Ольжич, фактичний провідник ОУН на українських землях.