Деколонізація Ганновера

Перейменування вулиці у багатому районі Ганновера тривало майже 10 років. Цими днями суд остаточно відмовив противникам у позові: Гінденбургштрассе тепер називається Льобенштайнштрассе

 

Перейменування вулиці у багатому районі Ганновера тривало майже 10 років. Цими днями суд остаточно відмовив противникам у позові: Гінденбургштрассе тепер називається Льобенштайнштрассе.

Усе дуже символічно.

Пауль фон Гінденбург - почесний громадянин Ганновера з 1915 року, герой Першої світової, останній президент Веймарської республіки, який на схилі літ фактично своїми руками віддав владу у Німеччині Гітлеру - коронував його на канцлерство.

Нова назва вулиці на честь Лотте-Лоре Льобенштайн, яка жила тут до 1937 року, доки не втекла від націонал-соціалістів у Нідерланди. У 1943 році усю родину депортували й убили в таборі смерті Собібор. Лотте-Лорі було 10 років.

Гінденбургштрассе - козирна вулиця у Ганновері. Тут мешкає чимало юристів, стоять дорогі вілли, знаходиться штаб-квартира ХДС і навіть житло екс-канцлера Шрьодера.

Місцева районна рада ініціювала перейменування у 2018 році, коли отримала звіт консультативної комісії. У 2013 році Ганновер вирішив ще раз відфільтрувати нацистське минуле Німеччини. Створили науково-консультативну раду, у ній працювали історики, представники церков, єврейської громади.

Шукали прізвища, дотичні до нацистської епохи. Із 493 перевірених імен 476 пройшли чистилище, 17 - спрямували на перейменування.

Зокрема, консультативна рада заявила: "Рейх-президент Гінденбург зіграв центральну роль у знищенні республіки та розширенні диктатури в рамках антисемітської урядової програми".

Гітлер та Гінденбург
Гітлер та Гінденбург

Але частина мешканців Гінденбургштрассе вирішила по-своєму: буцімто їхній голос як "постраждалих" має більшу вагу, ніж висновки експертів. Противники зміни назви ставили під сумнів процедуру та обґрунтованість рішення місцевої ради, сперечалися з витратами на "візитки та рекламні банери в місцевому тенісному клубі", які доведеться змінити. Хтось переживав, що Google не видаватиме потенційним клієнтам правильну адресу його офісу.

Міська та районна рада замовили опитування, відбулися бурхливі громадські зустрічі.

У письмовому опитуванні мешканців 99% були проти перейменування. Але на питання відповіли лише 32%. "Досвід показує, що ті, хто незадоволений, активніші, — сказав газеті Taz суддя Андреа Речціус, — ми просто не знаємо, що думають про це інші 68%".

П'ятеро жителів заснували "Ініціативу Гінденбургштрассе" та зібрали підписи проти перейменування. Вони отримали інший експертний висновок, у якому було спростування оцінки Консультативної ради.

Активізувалися й прихильники перейменування: 23 вересня 2018 року невідомі самовільно зняли дорожні знаки із назвами Гінденбургштрассе.

Усе ж невелика більшість (10 проти 7) в райраді Ганновера проголосувала за вулицю вбитої нацистами Льобенштейн. Рішення ухвалили 9 листопада 2020 року - у річницю антисемітських погромів ("Кришталева ніч").

Згодом суд декілька разів визнав, що процедури враховані та виконані. Востаннє це сталося щойно - у травні 2022 року. При цьому суддя не втручалася в дискусію про історичну роль Гінденбурга, щодо якої обидві сторони мали висновки експертів, а керувалася тільки процедурними моментами.

Тепер Гінденбургом зайнялися серйозно. У Ганновері створили групу Decolonize Hannover (Деколонізація Ганновера), яка прагне зробити колоніальне минуле міста видимим і показати його вплив на сьогодення. Йдеться й про інші назви публічного простору, які мають бути переглянуті. Наприклад, на честь рейх-президента названо також замок у передмісті Ганновера.

Аналогічна історія сталася і в Гамбургу. Там довгий час змінювали назву Гінденбургштрассе на вулицю Отто Вельса - лідера соціал-демократів, які до кінця опонували нацистам у 1930-х.






Олексій Мустафін: Слабкість сили. Повчальні уроки Дейтона

Угода про припинення Боснійської війни 1992-1995 років увійшла до історії (та й не лише історії – адже її вважають чинною і досі) як Дейтонська. Адже була підписана президентами Боснії і Герцеговини Алією Ізетбеговичем, Хорватії Франьо Туджманом та Сербії Слободаном Мілошевичем на базі Райт-Паттерсон біля міста Дейтон в штаті Огайо.

Ярослав Кравченко : Реальний світ і фантазії лемківського мистця-самоука Епіфанія Дровняка

Свій перший пензлик Никифор Дровняк зробив зі щітки для гоління, коли працював прибиральником у перукарні. Малював найдешевшими акварельними фарбами - "гудзичками", змочуючи пензлик слиною, та крейдою на пакувальному папері чи на картоні, на списаних зошитах, на старих плакатах. У людних місцях, найчастіше при вході до Нових Лазєнек в Криніца-Здруй, викладав з торби пензлі та олівці, витягав пляшечку з водою та фарби і робив замальовки-ескізи. Поряд виставляв на продаж кілька вже завершених малюнків і "лист-прохання", де зазначав, що самостійно навчився малювати, просив у людей підтримки: "Бог Вам віддячить".

Олександр Шевцов: "Селян закопували в землю живими". Свідчення про мордування українців поляками на Львівщині 1939 року

"Осторонь дороги, у невеликому яру, лежали страшенно понівечені трупи. Це були українці, яких, за словами автора, жорстоко вбили польські підрозділи "Оборони". Жодна людина не здатна описати, з якою жорстокістю було знищено цих нещасних людей. За свідченнями місцевого цивільного населення, у лісі за цим яром мало бути ще близько 200 подібних жертв польської жорстокості. Цього видовища я ніколи не забуду. Ми обоє були раді, коли залишили позаду це місце звірячої жорстокості."

Андрій Іванець: Володимир Куткін: 100 років від народження художника, який свідчив про Голодомор і ГУЛАГ

Володимир Куткін належав до тієї нечисленної когорти митців у СРСР, які в умовах комуністичної цензури й політики "вимушеної амнезії" першими наважилися візуалізувати злочини комуністичного режиму – Голодомор 1932–1933 років та сталінські репресії. У фондах Національного музею Голодомору-геноциду зберігається унікальна колекція з понад ста його робіт, що стали вагомими мистецькими свідченнями про геноцид українського народу.