Декілька думок про Ватутіна

Наукова дискусія щодо участі Ватутіна у битвах з борцями за незалежність України у 1920-х роках, а також про відповідальність за надмірні жертви, неофіційну мобілізацію та так званих «чорносвитників» під час форсування Дніпра та битви за Київ у 1943 році досі триває

 
Масове влаштування могил у центрі міст в радянський час - це якась дивна некротична традиція. Поряд з парками, скверами та дитячими майданчиками ставити могили чекістам, партійцям, військовим і т.д. Не один-два почесні меморіальні простори, а цілі розсипи. Для цього є цвинтарі, зокрема військові.
Сподіваюся, що прах Ватутіна спокійно з усіма належними процедурами перенесуть з часом на військовий цвинтар до інших солдат, офіцерів та генералів, які брали участь у Другій світовій війні. І пристрастей тоді буде менше, і актів вандалізму не буде. Місце там належне, спеціально для цього створене.
Наукова дискусія щодо участі Ватутіна у битвах з борцями за незалежність України у 1920-х роках, а також про відповідальність за надмірні жертви, неофіційну мобілізацію та так званих "чорносвитників" під час форсування Дніпра та битви за Київ у 1943 році досі триває.
Хоча ми не маємо зайвих іллюзій і бачимо, що російські полководці ніколи особливо не шкодували особовий склад, але висновки про успіхи чи провали військових операцій треба робити на підставі фактів, документів, достовірних матеріалів, частина з яких досі у закритих архівах держави-агресора. Певен, що вичерпні монографії та висновкі щодо цих подій загалом та постаті Ватутіна зокрема, ще будуть написані. Нам ще одна причина денацифікувати росію і зробити доступною правду.
Колектив та експерти Український інститут національної пам'яті протягом багатьох років, зокрема і в 2022-2023 роках в рамках Експертної ради з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму, зробили чимало для чесного переосмислення історії ХХ століття та цивілізованого усунення з публічного простору ідеологічних маркерів, монументалтної пропаганди та інших символів комуністичного тоталітарного режиму.
Тому сьогодні цілком слушно буде подякувати за рішення Київська міська державна адміністрація - КМДА та Міністерство культури та інформаційної політики України щодо перенесення пам'ятника у музейну установу.

Юрій Юзич: "Дома лишила діти, а сама вступила в ряди УСС"

Павлина Михайлишин — українська мати, яка стала першою жінкою-штурмовиком та командиром диверсійно-розвідувальної групи в нашій новітній історії. І була найстаршою, з-поміж тих перших воячок, які ходили на штурми в складі бойових підрозділів УСС.

Юрій Юзич: Українці, які захищали Францію

Українці з 11-го піхотного полку Іноземного легіону Франції зустріли нацистів на полі бою у Фландрії під Седаном на Соммі. Серед них багато ветеранів визвольної війни, які вимушені були податись в еміграцію. У травні та червні 1940 року, усі два місяці тієї війни, наші були серед тих, хто тримав фронт. Залишивши на полях битв сотні загиблих і багатьох поранених.

Остап Яриш: Українці Перл Гарбора

Дональд Трамп проголосив 8 травня у США Днем перемоги у Другій світовій. Кілька місяців тому я мав нагоду відвідати морську базу Перл Гарбор, — ту саму, яку 7 грудня 1941 року раптово атакувала японська авіація.

Олександр Сапронов: Народ-переможець, народ-окупант, або що не так з нашим наративом про Другу світову війну

360 днів на рік ми говоримо про період УРСР/СРСР як про окупацію. Проводимо тотальну декомунізацію, руйнуємо радянські пам’ятники, говоримо про комунізм=нацизм. Кілька днів на рік ми раптово згадуємо, що, взагалі-то, 6-7 мільйонів українців пройшли через фронти Другої світової війни в складі радянської армії, що ми народ-переможець нацизму, і що наші предки здійснили подвиг, зламавши голови нацистській гідрі.