Радянські фільми і книги "правайну"

Мене іноді запитують, чому я негативно ставлюся до радянської культурки, зокрема до фільмів і книжок "правайну". Мовляв, серед них були не лише "Падіння Берліну" чи "Русскіє люді". Траплялися і про "подвиг простого народу". Справа у тому, що моя емпатія заснована на фактах. Я люблю рахувати, порівнювати цифри, а не ридати над усякими міхаіламі ножкіними, що зараз доспівають про маму і підуть топитися у берлінському метро, рятуючи вагітних німкень, бо злобні гітлерівці відчинили шлюзи на Шпреє

Мене іноді запитують, чому я негативно ставлюся до радянської культурки, зокрема до фільмів і книжок "правайну". Мовляв, серед них були не лише "Падіння Берліну" чи "Русскіє люді". Траплялися і про "подвиг простого народу". Поясню чому.

Справа у тому, що моя емпатія заснована на фактах — так влаштована моя психіка. Я люблю рахувати, порівнювати цифри, а не ридати над усякими міхаіламі ножкіними, що зараз доспівають про маму і підуть топитися у берлінському метро, рятуючи вагітних німкень, бо злобні гітлерівці відчинили шлюзи на Шпреє (такий абсолютно ідіотський епізод, висмоктаний Юрієм Озеровим для його "Освобождєнія" з пальця товарища Суслова, згодом перекочував навіть до радянських підручників).

 

Є така відома статистична табличка — "Національний склад стрілецьких дивізій", яка охоплює дані лише по пехоті РСЧА у 1943/44 роках. Цінна вона тим, що складена московськими істориками Артємьєвим і Братським за даними МО СРСР ще у 1975 році. Розумієте, що закинути їм пристрасність до будь-якої національності, крім росіян, неможливо. А самі дані суворо цензуровані не лише Головлітом, а і Головним політичним управлінням армії (ГлавПУР).

Згідно із цією табличкою, у складі РСЧА на 1943 рік було 11,8% українців. На 1944 частка українців складала вже 22,27%. Причому, частка українців у загальному національному складі СРСР дорівнювала 16,56%. Тобто, українців у лавах Червоної армії служило стільки, скільки їх загалом було придатних до служби. 11,8% у 1943 означає лише те, що підла сталінська шобла просто намагалася розрахуватися Україною з Гітлером, здавши її до останнього клаптика.Традиційно для "велікоросійської" політики.

Щойно фронт відкотився на захід, мобілізованих до армії українців знову побільшало вдвічі — дотягнулися до них: на 1941 рік частка українців в РСЧА складала 20,24%, а на 1945 — 20,44% (теж за даними вже сучасного російського історика Безугольного).

Втім, варто зважити ще на те, що після Голодомору і репресій 1930-х років багато хто з українців просто записувався росіянином, щоб уникнути можливих утисків з боку влади. Вкрай непопулярна була ця національність. "Нєблагонадьожниє".

Ну а тепер візьмемо кілька взірців радянської літератури "праподвіг прастова народа". Почнемо з популярного у совку витвору такого собі Бориса Полєвого "Повєсть о настоящєм чєловєкє".

 

Пригадайте, як звуть тамтешніх персонажів — крім головного героя, який має цілком реальний прототип. Нумо перерахуймо: Воробйов, Наумов, Стручков, Пєтров, Кукушкін, Фєдотов, Гвоздьов, Грібова, Зуєв, Гаврілова, Капустін, Іванов, Чєслов. До речі, "Стєпан Івановіч", якого чомусь за його вуса вважають українцем, у Польового прямо названий росіянином.

Є навіть вірмен Бурназян. І лише один поіменований персонаж, який впродовж усього оповідання каже дві фрази, носить прізвище Дегтяренко. 6%! А за роллю і загалом неспівставний: навіть старий протезист п'яничка Зуєв має втричі більше слів ніж цей "старий друг".

Ба більше, сюжетна лінія такого собі пілота Стручкова — не приший хвоста кобилі. Він просто ні до чого — до долі головного героя навіть його кобеляж не стосується. Але ж присвячено йому купа сторінок!

Скажете, це ж не література, — чого було очікувати від сталінського пропагандона, який брехав на весь Союз про Нюрнберзький трибунал? Гаразд. Візьмемо іншій взірець — нобелівського лавреата Шолохова з його "Оні сражалісь за родіну".

 

Подейкують, сам лавреат був неписьменний, тож за нього нібито писав Платонов. Ну то вже точно література. Рахуємо тих, у кого є бодай якісь слова: Лопахін, Стрєльцов, Звягінцев, Нєкрасов, Голощьоков, Нікіфоров, Кочєтигов, Борзих, Сумсков, Копитовскій. Тут, щоправда, є старшина Поприщенко (як усякий старшина в радянській літературі — недолугий та малограмотний) і кухар (!) Лисиченко. 17%. У одного два епізоди, у іншого — один.

І на заїдку популярнішій у совку і постсовку роман, автор якого навіть прямо пише: "кожний шостий військовий — українець". Володимир Богомолов "В августє 1944-го" ("Момент істини"). У романі так сяк згадані: Альохін, Таманцев, Блінов (головні герої), Поляков, Єгоров, Лобов, Ніколаєв, Сєнцов, Боріскін, Анікушин, Лужнов. Українські прізвища є. Наприклад, Фомченко, — той самий, з-за чиїх недолугих дій не вдалося затримати агента живим. Є водій полуторки Хижняк.

 

Про "оперативні локументи" годі й згадувати. Ну і все. 15%. На 1944 рік. І ролі цим двом письменник прописав — не фонтан. Є, звісно, ворожі агенти, одного з яких звуть Павловський, іншого — Міщенко. Як же без українців-зрадників? Цих у будь-якого радянського писаки — і гуртом і у роздріб.

Можете так само препарувати Сімонова з його трилогією. І у 1941, і у 1943 ви знайдете там хіба що самодура українця Батюка. Одного поволзького німця і двох євреїв — одного у "Жівих і мьортвих", іншого у "Солдатамі нє рождаются".

 

Та й у чомусь улюбленому вами "В бой ідут" із 23 персонажів — один узбек, один грузин і один українець (тут прототипи були грузином і українцем — нічого не поробиш). Навіть українцю Талашку довелося грати "лєйтєнанта Скворцова".

 

А ви питаєте, чому я не люблю радянські "правайну". Ось тому і не люблю.

Роман КОВАЛЬ, Юрій ЮЗИЧ, Історичний клуб "Холодний Яр": Пластун Ярко Сось - один із найуспішніших військових пілотів США

Всі бачили "Top Gun" з Томом Крузом? А тепер знайомтесь з одним із прототипів головного героя. Член Пласту підполковник Ярко Сось - "Джей Джей" (J.J.). Один із найуспішніших військових пілотів США. 4000 годин в небі на F-14, F/A-18 та F-16. Успішно виконав 746 посадок на авіаносець, з яких 250 – вночі. Серед іншого був і командиром школи винищувачів "Top Gun", показаної у фільмі. А у відставці став успішним спізасновником великої ветеранської бізнес-компанії в сфері комерційної авіації.

Олександр Алфьоров: Голова УІНП Олександр Алфьоров представив п’ять принципів роботи Інституту

Новопризначений Голова Українського інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров провів першу зустріч з колективом установи, під час якої представив своє бачення майбутніх змін та оголосив п'ять базових напрямів трансформації Інституту.

Наталя Старченко: Релігійна толерантність чи рівність конфесій?

Акт Варшавської конфедерації не містив згадки про панівне становище католицької церкви, а проголошував необхідність збереження миру між різними конфесіями та відмову від уживання сили з релігійної причини. Це й дало підставу частині істориків твердити, що в Речі Посполитій формально була проголошена рівність церков. Прийнято уважати, що вона була порушена на початку XVII століття, коли король Сигізмунд ІІІ Ваза відмовився на вимогу шляхти підтвердити Варшавську конфедерацію.

Юрій Юзич: "Треба за зброю братись". Ідентифіковано учасника бою під Крутами Михайла Баталина

Ідентифіковано ще одного учасника бою під Крутами. Добровольця студентського куреня Січових Стрільців Михайла Баталина. У січні 1918 року – учня 8-го класу 2-ї української гімназії в Києві. Досі з документів гімназії було відомо, що такий учень був. Лише прізвище та ім'я. Та припущення, що він був під Крутами разом із своїми однокласниками. А виявилось, що він ще залишив дуже докладні спогади, авторство яких не було належно ідентифікованим.