Як нас вбивали за "Слава Україні"

Перший відомий випадок стався в березні 1919 року. В центрі Львова. На Цитаделі. Перед розстрілом, звичайні сільські юнаки із передмістя вигукнули: «Слава Україні!». Це були хлопці, яких обвинуватили в розвідувальних діях на користь української армії. Їхні прізвища – Фолис та Саламонович (за іншими даними цим другим був ремісник Єремійчук). Розстрілювали їх, прив’язавши до спеціально вкопаних стовпів, зв’язавши руки колючим дротом. Кожному на плечах намалювали крейдою хрест, там де серце. Стріляли в спину.

 
Мадярські нацисти розстрілюють січовика, весна 1939 р., Закарпаття

Перший такий відомий випадок стався в березні 1919 року. В центрі Львова. На Цитаделі. Перед розстрілом, звичайні сільські юнаки із передмістя вигукнули: "Слава Україні!". Це були хлопці, яких обвинуватили в розвідувальних діях на користь української армії. Їхні прізвища – Фолис та Саламонович (за іншими даними цим другим був ремісник Єремійчук).

Розстрілювали їх, прив'язавши до спеціально вкопаних стовпів, зв'язавши руки колючим дротом. Кожному на плечах намалювали крейдою хрест, там де серце. Стріляли в спину.

Розстріляний Михайло Фолис був випускником академічної гімназії у Львові. Єдиним сином депутата австро-угорського-парламенту у Відні отця Йосифа Фолиса. Батько був відомим священиком на парафії в Скнилові – тепер це мікрорайон Львова. Через два роки після смерті отця, його сина, 27-річного Михайла розстріляно за рішенням польського військово-польового суду. За недоведену дію на користь українців у січні 1919 р. у Львові.

У березні 1939 року мадяри масово розстрілювали полонених вояків Національної оборони Карпатської України та активістів "Карпатської Січі". Більшість із них вмирала з окликом "Слава Україні". Показово, що так приймали смерть не лише українці, захищаючи українське Закарпаття. Серед розстріляних на Красному полі був і угорець на ім'я Францко.

В групі Францка був і чотар Юрко Пекар, активіст місцевого Пласту. Йому прив'язали на шию камінь – бо смертельно поранених українських вояків далі кидали в Тису. На камені написали: "Так згинуть всі українці". Вмираючи Пекар крикнув: "Слава Україні!".

Капелан "Карпатської Січі", василіанин Севастіан Сабол, під враженням героїчної постави січовиків написав один із своїх віршів. Писав під творчим псевдонімом – "Зореслав". Там є такі слова: Минулося, та не забулось! Хуст / остався спомином живим понині: / Розстріляний стрілець, а з його уст / Останній покрик: "Слава Україні!".

У наступні 20-ть років саме так загинули тисячі вояків і воячок УПА та підпільників і підпільниць ОУН. Як розповідав один шокований чекіст: ти його кишки на руку намотуєш, а він тобі – з усмішкою: "Слава Україні!".

І знову березень. Тепер вже 2023 року. Московські окупанти повели на розстріл воїна [офіційно ім'я розстріляного влада України ще не підтвердила]. Вони, очевидно, знали, що перед ними чоловік, якого прийшли "визволяти". Точно бачили, що він в однострої Збройних Сил України. А він їм, спокійно… В очі: "Слава Україні!".

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».