Великий Луг: Що було до Каховського моря і на що замахнулися

У 2018 році чиїсь онуки знайшли у Києві в хаті мішок. Дід чи прадід помер, а був він картографом чи, як сказали, скидаючи дідове «барахло», «вчителем географії». Мені сказали, що перебирайте чи беріть мішок гуртом. Воно нікому не треба… Я перебрав. По-перше, «той прадід» був військовим картографом, по-друге він був українським патріотом. Бо мапа України у мішку, видана у 1917 році в УНР, це в Радянському Союзі вже стаття 38-ма.

 

Специфічний історико-картографічний продукт, як ніколи актуальний на сьогодні.

Одразу скажемо, що ми щиро переймаймося за постраждалих людей, але відновлення території відбуватиметься у ХХІ столітті. Можливо, будуть варіанти? Але ми тут – не інженери і не біологи, ми – історики та картографи.

Проект "LIKБЕЗ. Історичний фронт" не лише карав нещадно історичні міфи, але й заохочував вельми цікавими картографічними джерелами.

Нижче ви побачите одну річ специфічну в історичному плані, а іншу типову радянського розгону періоду пізнього сталінізму: доби лісосмуг, іригації Узбекистану, великого плану перетворення природи.

1) Ясно, що нас більше зацікавить перша штука, але тут є детектив. 1939-40, 1952 та 2018-й роки. Пояснюємо. У 2018 році чиїсь онуки знайшли у Києві в хаті мішок. Дід чи прадід помер, а був він картографом чи, як сказали, скидаючи дідове "барахло", "вчителем географії". Мені сказали, що перебирайте чи беріть мішок гуртом. Воно нікому не треба… Я перебрав.

 
 

По-перше, "той прадід" був військовим картографом, по-друге він був українським патріотом. БО: мапа України у мішку, видана у 1917 році в УНР, це в Радянському Союзі вже стаття 38-ма.

У Другу світову війну той "дід" перебував у Центральній Азії та Закавказзі і, судячи по "фонду" (я так називаю мішок), плани Кремля дуже непогано сягали на південь від Туркменістану та Вірменії: комплект дуже характерний. Досвід змісту фонду, вказує, над чим тоді працювали. Тут, так би мовити, 30 років досліджень щось мені підказують.

 

Але при тому на кальці (для юних – це прозорий папір, на якому можна від руки перемалювати якусь картинку) шрифтами характерними українськими по мапі 1941 року перемальовано Великий луг. Є навіть поруч німецька колонія. Тут окремо треба буде з'ясовувати… На ті часи воно було секретним. Ще раз стаття.

Сподіваюся, що це зображення буде комусь в нагоді тепер.

2) Просто навчальна мапа 1952 року, яка показує, якщо придивитися, набагато більший масштаб "перетворення природи". Греблі, канали, водосховища та великі будови комунізму.  Прикметно, що ми ще, Богу дякувати, не усе отримали. Але краєзнавці, гідротехніки, біологи та інші достойники, зможуть зрозуміти масштаби того, що могло бути.

Хай Бог береже народ та усіх на Пониззі, але ж потім відновлювать…

 
 

Теми

Єфрем Лукацький: Камера, яка співчуває

Ще якихось чотири роки тому, перед початком війни, документальна фотографія в Україні вмирала. Мало кого у світі цікавили новини з України, а місцеві видання закривалися, насамперед звільняли фотографів, доручаючи текстовим журналістам фотографувати на телефон. Але війна змінила все. Тепер знімки знову стали потрібні. Кожен зі смартфоном став свідком. Вибух ракети — кров на асфальті — зображення в соцмережах.

Рефат Чубаров: Заява Меджлісу кримськотатарського народу щодо неприпустимості визнання Криму російським

Меджліс кримськотатарського народу – вищий представницький орган корінного кримськотатарського народу України – категорично відкидає будь-які пропозиції або дії, спрямовані на визнання російськими тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які є невід’ємною складовою частиною України в її міжнародно визнаних кордонах.

Олексій Мустафін: Гюнтер Гійом: шпигун, що керував справами німецького канцлера

Вранці 24 квітня 1974 року західнонімецька поліція затримала Гюнтера Гійома, особистого референта федерального канцлера Віллі Брандта. Двері будинку, де він жив разом з дружиною, референт відкрив «гостям» сам - як кажуть, у домашньому халаті. У чому його можуть звинуватити, Гійом вочевидь здогадувався, тому й не став відмовлятися, а одразу заявив: "Я офіцер Національної народної армії НДР та співробітник Міністерства державної безпеки. Прошу шанувати мою честь офіцера".

Олександр Зінченко: Чергова провокація з могилою українців на горі Монастир у Польщі

Що залишається польським правим, коли вони за 8 років нічого не змогли зробити, займаючись дрібними повокаціями та махінаціями у питанні складних питань спільної історії? Правильно - нові провокації, в сподіванні, що травмовані війною українці влаштують істерику та зупинять роботи в Пужниках і Углах.