"Фартова" справа №777

Ознайомився зі справою свого прадіда Станіщука Стефана Леонтійовича. Засудили його за систематичне пасобнічєство бандітам УПА. Під систематичним пасобнічєством малося на увазі два рази віддати трохи масла, борошна, шинель, черевики, кальсони, крій чобіт, 200 рублів і зарізати на вимогу СБ ОУН корову.

 
Стефан Станіщук

Ознайомився зі справою свого прадіда Станіщука Стефана Леонтійовича. Засудили його за систематичне пасобнічєство бандітам УПА. Під систематичним пасобнічєством малося на увазі два рази віддати трохи масла, борошна, шинель, черевики, кальсони, крій чобіт, 200 рублів і зарізати на вимогу СБ ОУН корову.

Як я зрозумів, здав діда один з ОУНівців, що приходили по їду і одяг,який явився з повинною до яремчанського МГБ 29 травня 1947 року. Небелюк Іван Михайлович на псевдо "Нечай", 1915 р.н. А 19 червня діда Штефана затримали і повезлив Коломийську тюрму №2.

У серпні діда засудили до 10 років виправних таборів. При чому, як видно з матеріалів справи, на суд мали прибути мій прадід Штефан з адерсою проживання Коломийська тюрма №2, в якості підсудного, і Небелюк, як свідок, з адресою проживання с.Шевелівка. Тобто, явка з повинною забезпечила йому проживання вдома.

Сидів прадід в системі Озерлагу, найбільшому підрозділі ГУЛАГу, в Прибайкаллі, майже за 6 тисяч кілометрів від рідного дому.

 

У 1954 році Штефан написав скаргу у Верховний Суд УРСР з проханням переглянути справу і зменшити покарання. Ну як написав- він був неграмотний, до школи не ходив. Усі протоколи, розписки та інші документи підписані трьома хрестиками. Хтось освічений написав цей документ за нього. Справу переглянули, допитали додаткових свідків, взяли різні довідки і зменшили строк з десяти років до п'яти. Правда, на той час прадід уже відсидів більше 8 років.

У протоколі допиту моєї баби Зузани, його доньки( в протоклі її написали як Зою) є інформація про Небелюка: після арешту прадіда він жив у Делятині. В 1949 році було вбито першого чоловіка моєї баби- Василя Довбенюка. Баба бачила Небелюка на місці злочину разом з працівниками міліції і він носив погони лейтенанта. Чи дійсно він працював у органах вона не знала. У справі є довідка сільської ради, що Небелюк Іван Михайлович помер у 1951 році. Дідо ще не досидів, а той, хто, ймовірно, здав- уже помер, хоча був на 17 років молодшим.

Дід Штефан помер у 1980 році. Таке життя.

Діда реабілітували у 1992 році.

Теми

Олексій Мустафін: Маніфест відчаю. Ненароджена федерація як "дозвіл" на незалежність?

"Моїм вірним австрійським народам" - саме так починається звернення Карла I, останнього австрійського імператора, до своїх підданих, яке до історії відтак увійшло під неофіційною назвою "Маніфеста народів". У ньому цісар оголосив про намір перетворити австрійську частину "ввіреної йому" держави - або ж Цислейтанії - на федерацію. В якій кожний з народів в її складі утворив би "свою власну державну одиницю на території, яку він населяє".

Олександр Скрипник: КДБ проти відзначення за кордоном Дня створення УПА

Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України свідчать про те, що в радянський період органи кдб не лише всередині срср, а й за кордоном застосовували агентурно-оперативні та ідеологічні методи, щоб повністю витіснити з пам'яті українців День створення Української повстанської армії, який згідно з постановою Української Головної Визвольної Ради зазвичай відзначався 14 жовтня на свято Покрови.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Темні часи. Вінстон повертається

За іронією долі, один з найбільш цитованих політиків у світовій історії Вінстон Черчилль казав, що усі його найкращі вислови вже озвучили давні римляни, а улюблене чтиво неуків – збірники афоризмів. Якщо проаналізовати бібліографію прем'єра 1980–початку 2000-х, то можна легко визначити на формування якої аудиторії були спрямовані ті видання, адже все вартісне тривалий час знаходилось під ідеологічною забороною, як і постать самого Вінстона Черчилля, затаврованого радянською пропагандою "палієм війни" та "реакціонером".

Василь Пачовський: "Позбираймо кости наших героїв кидані тиранами по чужих країнах". Маніфест Василя Пачовського про Національний український Пантеон

"У Київі мусить станути Національний україньский Пантеон, мусим позбирати і зложити в Київі кости усїх своїх борцїв-мучевиків, розсипані по цїлім просторі від Білого до Чорного моря! Мусим поставити сьвятиню з вівтаром ідеї, яка має пронизатися євом всі одиницї нашого народу!"