Як пришвидшити трансформацію Росії?

На початку війни ми сподівалися, що серйозною і чутливою травмою будуть шалені втрати росіян. Пам'ятаєте, була популярною теза, що коли росіяни отримають свої 100 тисяч цинкових гробів, підтримка війни, а може й кремлівського режиму, посипеться. Але ставлення росіян до самих себе - жахливе. Вони не цінують життя, вони неемпатичні навіть до своїх.

 
Сергій Плохій

Прочитав інтерв'ю Сергія Плохія з Ольгою Духніч і воно мене підштовхнуло до страшних, людоїдських думок.

Спочатку засновки.

Росія невідворотньо занепадає. Але на довгому горизонті. Нам потрібна швидша трансформація, передумовою якої є поразка нинішньої російської еліти. Попередні трансформації були спричинені не лише поразками, а й невдалими війнами.

Цитую Плохія: "якщо Росія внаслідок цієї війни не матиме досить серйозних і чутливих травм, поразок на ідеологічному, ментальному та інших рівнях, то ця війна дуже скоро повернеться".

На початку війни ми сподівалися, що серйозною і чутливою травмою будуть шалені втрати росіян. Пам'ятаєте, була популярною теза, що коли росіяни отримають свої 100 тис. цинкових гробів, підтримка війни, а може й кремлівського режиму, посипеться.

Але ставлення росіян до самих себе - жахливе. Вони не цінують життя, вони неемпатичні навіть до своїх. Ми вже бачимо, що вони проковтнуть і 300 тис. трупів, і на фоні цього Путін може навіть позволити собі публічно говорити матерям солдат практично прямим текстом "Краще так, ніж спитися".

В інтерв'ю Плохій згадав Японію, як приклад трансформації після страшної поразки.

В "Опенгаймері", окрім купи інших ліній, Нолан геніально показав моральний тиск від того, що твій проєкт веде до смерті півмільйона людей, і торує шлях до можливо ще більших катастроф.

Але рішення про ядерне бомбардування є класичним прикладом для студентів курсу PPE (politics, philosophy and economics) у західних університетах.

Починають з хрестоматійної дилеми візка, який ставить студента перед вибором - дивитися, як візок вбиває п'ятьох людей, чи проявити власну волю, змінити напрям руху візка і вбити одну людину, врятувавши п'ятьох.

Далі згадують уявний експеримент з китайцями та землетрусом із Theory of Moral Sentiments Адама Сміта.

А далі переходять до Хіросіми і Нагасакі.

 
Ядерне бомбардування Хіросіми і Нагасакі
WIKIPEDIA.ORG

Альтернативою ядерному бомбардуванню була наземна операція американців. Консенсусна консервативна оцінка можливих втрат США, яка була у влади - 500 000 солдат. Півмільйона. Саме стільки "Пурпурових сердець" американці виготовили перед очікуваним вторгенням, і досі, на щастя, не використали весь запас.

Власне перед тим лише на Окінаві було втрачено 70 тис військових за менш ніж три місяці, з них понад 15 тис загиблими, можна було екстраполювати.

У японців був план на випадок наземного вторгення військ союзників. Операція Кецуґо. І самі японці очікували власні втрати на рівні 2 млн військових, та близько 15 млн цивільних.

Тобто ядерне бомбардування, з одного боку, було страшним актом жорстокості до цивільного населення, а з іншого боку воно, імовірно, врятувало 15-20 млн людей від загибелі. І привело до трансформації Японії у зовсім іншу країну.

Тут ще наводять приклад вогняного шторму в Токіо, який влаштував Кертіс Лемей 10 березня 1945 року. Тоді, спеціально дочекавшись вітряної погоди, амриканці скинули на Токіо сотні тон запалювальних бомб. Загинуло близько 100 тис (!) японців. Але та трагедія не підштовхнула японців до капітуляції. І значно менш відома за Хірошіму і Нагасакі.

 
Бомбардування Токіо 10 березня 1945
wikipedia.org

Можливо тому, що таке бомбардування було на той час уже цілком конвенційним, не викликало якогось першобутнього страху [дуже раджу про конвенційні бомбардування Японії серію подкастів Малкольма Гладвела Revisionist History "The Bomber Mafia" - захоплююче зроблений цикл].

Так от, людоїдське питання, яке мабуть вже виникло і у вас, поки ви дочитали до цього місця.

Чи є щось, що можемо зробити ми, щоб ТАК травмувати росіян, і при цьому гарантувати, що стратегічні бенефіти будуть більшими, ніж втрати (моральної переваги, підтримки західних партнерів і т.д.)?

І якщо щось таке є, то чи може перспектива використання цього плану слугувати принаймні запобіжником від зменшення нашої підтримки?

Олександр Зінченко: "Польща має офіційно перепросити за те, що встала на шляху незалежності України"

Україна проголосила свою незалежність у січні 1918 року майже на рік раніше за Польщу. Але УНР мала чарівних сусідів. Якби Росія, Польща та Румунія не встали на шляху незалежності України - не треба було б за незалежність боротися, ані Шухевичу, ані Бандері, ані Ольжичу, ані Мельнику, ані ОУН, ані УПА.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Черчилль та Орвелл крізь оптику Шевельова

Розглядаючи злет Орвелла, Рікс говорить про його вплив у країнах соціалістичного табору й зазначає, що автор роману "1984" передбачив "появу дисидентів – таких, як Солженіцин, Сахаров і Амальрік, які своїми свідченнями про побачене допомогли руйнації Радянського Союзу невдовзі після справжнього 1984 року". Цей список не лише хочеться доповнити – Руденко, Лук'яненко, Чорновіл, Дзюба, Світличний, Стус, Сверстюк, – але й подивитися на Черчилля й Орвелла крізь оптику найвидатнішого українського мислителя XX століття, етнічного німця, який з тієї ж самої причини став Шевельовим, що й династія Саксен-Кобург-Готських у той самий час перетворилася на Віндзорів.

Василь Лопух: Спогад про Любу Волинець та одну залізничну пригоду

Протягом багатьох років я мав приємність не тільки бути знайомим, а й співпрацювати з пані Любою. Завдяки її відкритості до співпраці нам вдалося зберегти і забезпечити доступність до безцінного фонду Українських Січових Стрільців, який містить 4200 фотонегативів на склі (кліше). Цей фонд став основою для створення вебсторінки "Леґіон Українських Січових Стрільців: фотоархів", і тепер тисячі користувачів інтернету мають можливість вільного доступу до цифрових копій ориґінальних фотографій.

Михайло Кальницький: До походження назви Бабиного Яру: уточнені відомості

Нещодавно було вшановано пам’ять жертв масових убивств, які вчинили нацистські окупанти в Бабиному Яру. Ці події залишили гучне відлуння по всьому світу. Але при спогаді про київську місцевість Бабин яр іноді виникає питання: звідки, власне, взялася ця своєрідна назва? Коли вона з’явилася і що означає?