Єротей Будний – забута жертва Ясського процесу над українцями 1942 року

Щоразу, коли я переглядаю списки українських діячів, засуджених військовим румунським судом в Яссах в 1942 році, мене охоплює жаль за скаліченими долями молодих людей, наймолодшому з яких, Іванові Руснакові, на момент винесення присуду сповнилося щойно 15 років! Однак ви змарнуєте свій час, шукаючи бодай якоїсь інформації про нього, чи про 22 літню Лідію Щербанович, засуджену того ж дня 31 березня 1942 року до 12 років каторги.

 
Єротей Будний наприкінці 1941 року

Щоразу, коли я переглядаю списки українських діячів, засуджених військовим румунським судом в Яссах в 1942 році, мене охоплює жаль за скаліченими долями молодих людей, наймолодшому з яких, Іванові Руснакові, на момент винесення присуду сповнилося щойно 15 років!

Однак ви змарнуєте свій час, шукаючи бодай якоїсь інформації про нього, чи про 22 літню Лідію Щербанович, засуджену того ж дня 31 березня 1942 року до 12 років каторги – їхні долі не цікаві ані українським історикам, ані тим галасливим націоналістичним політикам-революціонерам, які намагаються в'їхати до Верховної Ради на костях цих мучеників. Я помінив собі увічнити пам'ять про кожного з забутих борців за свободу української Буковини своїми невеликими документально обґрунтованими генеалогічними розвідками, тож поможи мені в цьому, Боже!

В долучених двох відомих мені списках українських жертв румунської сваволі в 1942 році разом налічується 25 осіб; насправді ж того року переслідувань зазнали тисячі українських активістів з цілої Буковини. Всіх, хто має їхні фотографії, або документи про них, прошу надіслати мені їхні копії для опрацювання і подальшої публікації.

 

Сьогодні ж, завдяки збереженим в архіві професора Яреми Тевтуля фотографіям ми маємо змогу наочно прослідкувати короткий життєвий шлях одного з них, Єротея Будного, який загинув, не доживши навіть до двадцяти років.

Його точна дата народження і смерті була невідома навіть близьким родичам – а мати Я. Тевтуля Дарина (07.08.1911-29.05.1989) була старшою сестрою Єротея! Лише зі знайденої нещодавно метрики хрещення Єротея Будного стали відомими докладніші біографічні інформації про нього.

 
Метричний запис про народження і хрещення Єротея Будного в греко-католицькій церкві в Чернівцях (1922)

Він народився 6 жовтня 1922 року в греко-католицькій сім'ї спадкових чернівчан в будинку на вулиці Тальґассе (strada Vaii, вулиця Короленка), 2b, де кілька поколінь його предків виготовляли у власній майстерні меблі для чернівчан. Батько Костянтин був сином такого ж як і він меблевого столяра Миколи Будного та Марії, уродженої Горчак; його мати Юліана була дочкою Володимира Робачека, брата чільних українських громадсько-культурних діячів в Чернівцях Івана ти Кирила Робачеків та Марії, уродженої Зелінської.

Обряд хрещення в чернівецькій греко-католицькій церкві провів 25 листопада отець Василь Ощипко; хрещеними батьками при цьому були Єротей Цвйок, майстер-коминяр і відомий активіст українських громадських організацій, та Єфрозина Лабчинська, дружина Івана.

Про українські народні традиції, які плекалися в родині Костянтина Будного/Юліани Робачек краще від багатьох слів розповість перша фотографія Єротея в день, коли йому минув рік. Він сидить в центрі на руках своєї матері, ліворуч від нього стоять його сестри Дарія і Меланія, і всі вони одягнуті в українські народні строї, причому не театральні, а справжні, яких сьогодні годі розшукати. Таким чином чернівчани демонстрували свою українськість в перших роках румунської окупації Буковини!

 
Ярко Будний на руках у своєї матері з сестрами Дариною і Меланією, які стоять праворуч від нього в 1923 році. Група з чотирьох осіб праворуч від Яркової матері неідентифікована.

В вересні 1929 року Єротей пішов на навчання до школи, для чого мати 04.09.1929 року вибрала в церкві його першу метрику народження і хрещення. Маленький, чемний хлопчик з розумним поглядом – таким бачимо його на першій шкільній фотографії. Зосередженим і серйозним бачимо його на фотографіях останнього шкільного року 1939-1940 в колі таких самих, як він шкільних товаришів з ліцею Арон Пумнул (колишньої першої гімназії) та після концерту чернівецького шкільного струнного оркестру в Бухаресті 4 квітня 1940 року, в якому Єротей демонстрував своє вміння гри на скрипці. А на останніх в його житті фотографіях він вже романтичний юнак, що пильно виглядає своє майбутнє, якого в нього вже ніколи не буде!

 
Єротей Будний після закінчення школи

На початку 1942 року Єротея Будного арештувала румунська поліція серед тих трьох тисяч буковинських і бессарабських українців, про яких писав у своєму меморандумі до міністерства закордонних справ Німеччини від 16 квітня 1942 року Андрій Мельник, та етапувала більшість з них до Ясс, де в великодню п'ятницю військовий суд виніс свій вирок. "Брата знов взяли, страшили розстрілом", – згадувала його сестра Дарія. – "Була маса арештованих які не мали нічого спільного з собою. Брат був звільнений, але в тюрмі битий і зіпсований жолудок і помер в лікарні". Священник греко-католицької церкви в Чернівцях надписав дату смерті Єротея "+ 15 серпня 1942 року" над метричним записом про його народження, і на сьогодні це є єдиним документальним свідченням про загибель Єротея Будного.

В списку небезпечних для королівської Румунії українських діячів Буковини, укладеним чернівецьким обласним інспекторатом поліції, Єротей Будний як український іредентист і підбурювач займає почесне місце між Мирославом-Ананією Зибачинським та Ольгою Гузар. А список було укладено ще тоді, коли він був учнем!

 
Список українських політичних злочинців, надісланий до Ясського військового трибуналу Чернівецьким обласним інспекторатом поліції. Під N21 в ньому вписаний Єротей Будний

Після другої окупації Буковини більшовиками в 1944 році НКВДисти не припинили стежити за давно вже покійним Ярком, але робили це якось недбало. В списку чернівецьких "ворогів народу" вони називали його "Святославом Будним" (за їхньою збоченою логікою Ярко=Ярослав=Святослав) і додали йому цілих 10 років життя. Іменували Ярка раз Бодрим, раз Будним в протоколах допиту провідника ОУН Мирослава Гайдука, який, так само як і його проклята українським народом революційна начальниця "Мотря" (Артемізія Галицька), здав в руки НКВС десятки учасників українського підпілля.

З цих протоколів довідуємося, за що ж замордували двадцятирічного Єротея Будного? За те, що він надав притулок у своєму домі в Чернівцях бандерівському вождю Михайлові Колотилу на псевдо "Кобзар", який досить довго мешкав в домі Будних, ховаючись від румунської поліції. Обидва згаданих "вожді", "Мотря", і "Кобзар" дожили на волі до глибокої старості, купивши її ціною зради, а думку обдуреної ними молоді висловила двоюрідна сестра Ярка Галина Робачек, яка два роки просиділа в румунській в'язниці, а в 1944 році відмовилася йти в бандерівське підпілля, висміявши дії агітаторші "Насті" (Ольги Керської). На жаль, Єротей Будний не встиг скористатися набутим досвідом!

Ad memoriam – Пам'ятаємо тебе, Ярку!

Іван Городиський: Право на вибір: ідентичність українських адвокатів в Галичині до 1939 року

Дискусії щодо Булгакова, Сікорського і ще багатьох інших, які тільки будуть, в тому числі концентруються довкола їхньої ідентичності. Чи є достатнім походження, місце проживання чи праці щоб атрибутувати публічну постать з певною нацією? І що є в принципі визначальним? Ці дискусії також нагадують спостереження з історії української адвокатури Галичини до 1939 року.

Світлана Строкач: Хрести і плити: НВМК поєднає світову традицію та український контекст

У суспільстві вчергове набирає обертів дискусія щодо форми намогильних споруд на Національному військовому меморіальному кладовищі. Громадськість стурбована: хрести чи плити, чи і хрести, і плити?

: Позиція музею Булгакова стосовно висновку Інституту нацпам'яті про письменника

Нещодавно Український інститут національної пам’яті визнав російського письменника Михайла Булгакова символом російської імперської політики. Літературно-меморіальний музей Булгакова опублікував свою позицію стосовно висновку УІНП.

Ярослав Пронюткін: "Могили і кров у воді", "поле замість лісу", "перетворення села на цвинтар": або що не так із маніпуляціями довкола Військового кладовища

Ідея Національного військового меморіального кладовища — це ідея важливого обʼєкта національного значення саме в лісі, серед дерев та спокою. Це наша концепція. І від неї ми не плануємо відходити. Розкладемо по полицях низку дискусійних питань.