Світлина, зроблена за кілька років до арешту

Горда красива дівчина на фото - Дося Куриляк (Кувік). Фотографія зроблена в одному з фотоательє у місті Сігет Мармароський, тепер це Румунія, на початку 1940-х, за кілька років до арешту Досі й відправлення її в один із таборів ГУЛАГу.

 

Бувають і непрості фотографії. Такі, що за ними ховаються глибокі історії. Ця – одна з таких. Бо ж коли я публікував світлину у Фейсбуці з метою ідентифікувати, хто і звідки може бути ця горда красива дівчина, не знав, що це Дося Куриляк (Кувік).

Чимало людей захопилися її поставою та вродою. Фотографія зроблена в одному з фотоательє у місті Сігет Мармароський (сьогодні Румунія), на початку 1940-х, за кілька років до арешту Досі й відправлення її у один з таборів ГУЛАГу.

Як йдеться у книзі "Реабiлiтованi історією" про закарпатців, "Куреляк Дося Iванiвна, 1923 р. народження, смт Ясiня Рахiвського ройону Закарпатської областi, українка, освiта початкова, безпартiйна. Проживала в смт Ясiня, домогосподарка.

Закарпатським обласним судом 17 сiчня 1948 р. засуджена на 8 р. позбавлення волi. Реабiлiтована у 1992 р.". Загалом у книзі реабілітованих із Закарпаття вказано 8 людей із прізвищем Куриляк. Найбільший термін арешту – у Досі.

Рід Куриляків з Лазещини (колись частина Ясіня) згадують як працьовитий та заможний. Це була багата гуцульська патріотична сімʼя, що мала велику кількість худоби і землі. Зрештою, як багато інших гуцульських родин з Рахівщини.

У 1947 році совєти звинуватили Досю (тоді 24-річну) у співпраці з "лісовиками" – прихильниками ОУН та УПА, і відправили до таборів у Вологду. Після заслання вона повернулася у рідне село, де прожила все життя, до 92 років.

Її згадують як вправну господиню, яка разом з чоловіком виховала гарних дітей і онуків, дотримуючись глибоких релігійних гуцульських традицій. І сьогодні її нащадки – хороші господарі, і вродливі, як їх бабуся красуня-гуцулка.

Коли хтось має сумніви щодо українськості Закарпаття, мені хочеться показувати саме такі фотографії, за якими ховається справжня історія.

Сергій Шумило: Безцінна українська спадщина на Афоні: 445 років Острозькій Біблії

У серпні сповнюється 445 років з часу появи на світ Острозької Біблії (1581 рік) - першого українського друкованого видання повного корпусу Священного Писання церковнослов'янською мовою (1256 сторінок). Це унікальна українська національна пам'ятка та святиня XVI століття.

Олексій Мустафін: Легенда про камікадзе. Справжня перемога в лещатах "патріотичного" міфу

У серпні 1281 року один з флотів, спрямованих великим ханом монголів і першим імператором з китайської династії Юань Хубілаєм на завоювання Японії, потрапив у тайфун. Буря лютувала кілька днів і знищила більшу частину його кораблів. Загибель ескадри вважають вирішальним моментом так званої "війні років Коан" - другої (і останньої) спробі монголів підкорити "країну вранішнього сонця".

Олександр Шевцов: Про співпрацю Радянського Союзу та нацистської Німеччини

Палінгенетичний міф, тобто міф про національне відродження після нібито історичного занепаду, був визначений як характерна складова ідеологічного виміру фашистських держав минулого. Спробуємо повернутися до складних та не менш трагічних подій перших років Другої світової війни та оцінити ті факти німецько-радянської співпраці, про які вперто намагаються забути наші північні та східні сусіди.

Богдан Червак: Євген Коновалець: перші миті повернення в Україну

Як відбулася церемонія ексгумації Голови ОУН полковника Євгена Коновальця у Роттердамі 11 серпня 2026 року.