Стрілецька могила у Ваневі

Спочатку було невиразне фото у "Літописі червоної калини" за лютий 1939 року, з підписом "Стрілецька могила у Ваневі (Белзчина), висипана місцевою молоддю під проводом студента Ореста Менцінського в пам'ять поляглих членів Українських Армій у Визвольній Війні". Далі було кількамісячне "свербіння": збереглася чи ні, в якому стані, які деталі, обставини, історія?

 

Спочатку було невиразне фото у "Літописі червоної калини" за лютий 1939 року, з підписом "Стрілецька могила у Ваневі (Белзчина), висипана місцевою молоддю під проводом студента Ореста Менцінського в пам'ять поляглих членів Українських Армій у Визвольній Війні".

Далі було кількамісячне "свербіння": збереглася чи ні, в якому стані, які деталі, обставини, історія?

Був у тій околиці, вирішив пошукати пам'ятник і відповіді!

Скажу вам так, ворожі танки до Ванева не доїдуть, а мій старенький "пижик" якось дав раду.

Перше враження було суперечливе, могила ніби збереглася, але хрест пропорційно і стилістично інший, перекошений, зварений "по сучасному". Виглядало, що збудований на початку 1990-их.

 

Детальніше обстеження привело мне, в кутку цвинтаря, до решток автентичного клепаного хреста, вишуканої слюсарської роботи.

Зважаючи на давнє фото (і чіткий стилістичний перегук), могла це бути робота львісько-бібрецького коваля Михайла Стефанівського.

Автентичний хрест має очевидні сліди від вибуху і значної корозії, тобто був підірваний і демонтований, певно в совєтські часи. Через холод і мряку, місцеві люди поховалися по хатах, не було в кого спитати детальніше.

 

Довідався трохи про згаданого активіста, студента-ініціатора встановлення хреста.

Орест Менцинський, син тодішнього пароха у Ваневі о. Юрія Менцинського. Всі члени цієї давньої священичої родини були національно свідомими і громадсько активними, зазнали переслідувань польськими органами держбезпеки. У 1947-48 роках, о. Юрій з дружиною Володимирою був ув'язнений у таборі "Явожно".

Рештки того давнього автентичного металевого хреста і його історія, мають надзвичайну цінність, бо є важливим елементом історичної української військової некрополістики. Прошу громаду берегти ті автентичні рештки і належно дбати про нинішню могилу.

Продовжую пошуки і дослідження, систематизую інформацію і формую каталог історичних військових меморіалів в рамках Громадської ініціативи Незнаному воякови. Запрошую до співпраці!

Леся Бондарук: Сторіччя Галини Коханської

1 березня виповнилося 100 років із дня народження Галини Коханської – керівниці жіночої розвідувальної мережі УПА на Волині. У 15 років поринула в національно-визвольну боротьбу. Пів життя прожила під чужим іменем та прізвищем. Але перемогла! Бо застала час, коли Україна стала незалежною державою, відновила могили побратимів, зруйновані окупантами, вплинула на виховання нового покоління патріотами, та встигла повернути своє власне ім'я і з ним відійти у вічність.

Ігор Галагіда, Мирослав Іваник: "Погром: Грубешівщина, весна 1944 р." Фрагменти вступної статті до видання

Погром розпочався в ніч з 9 на 10 березня 1944 року. Поляки з Армії Крайової та Селянських Батальйонів раптово атакували 11 українських сіл у Грубешівському повіті на Холмщині. Після тижневої перерви почалася друга, ще масштабніша хвиля атак, коли було вражено 22 українські села.

Дарія Гірна: Архітектура скорботи: чому Україні потрібні психологи меморіалізації

У США, Великій Британії, Австралії, країнах ЄС існують окремі навчальні програми з психології архітектури. В Україні окремої дисципліни, що системно вивчала б психологію архітектурного простору, немає. Тим часом у суспільстві, де кількість людей із ПТСР і травматичним досвідом зростає щодня, одночасно множаться темні, гнітючі, утилітарні місця пам'яті. Матеріальна пам'ять, яку ми відтворюємо без системного підходу, ризикує стати ще одним чинником ретравматизації.

Олексій Мустафін: Мир з мускулами. Про що насправді говорив у Фултоні Вінстон Черчилль

Промову 1946 року Вінстон Черчилль називав найважливішою в своєму житті. Але виголосив він її не на батьківщині чи хоч б в столиці іншої держави. А у Вестмінстерському коледжі в штаті Міссурі – навіть штат цей, не кажучи про місто Фултон, далеко не кожний з його співвітчизників міг би знайти на карті. Проте місце для історичного виступу в жодному разі не було обрано "випадково". Хоча б тому, що в Міссурі народився тодішній президент США Гаррі Трумен. Який, власне, і влаштував "турне" Черчилля до американської глибинки.