Стрілецька могила у Ваневі

Спочатку було невиразне фото у "Літописі червоної калини" за лютий 1939 року, з підписом "Стрілецька могила у Ваневі (Белзчина), висипана місцевою молоддю під проводом студента Ореста Менцінського в пам'ять поляглих членів Українських Армій у Визвольній Війні". Далі було кількамісячне "свербіння": збереглася чи ні, в якому стані, які деталі, обставини, історія?

 

Спочатку було невиразне фото у "Літописі червоної калини" за лютий 1939 року, з підписом "Стрілецька могила у Ваневі (Белзчина), висипана місцевою молоддю під проводом студента Ореста Менцінського в пам'ять поляглих членів Українських Армій у Визвольній Війні".

Далі було кількамісячне "свербіння": збереглася чи ні, в якому стані, які деталі, обставини, історія?

Був у тій околиці, вирішив пошукати пам'ятник і відповіді!

Скажу вам так, ворожі танки до Ванева не доїдуть, а мій старенький "пижик" якось дав раду.

Перше враження було суперечливе, могила ніби збереглася, але хрест пропорційно і стилістично інший, перекошений, зварений "по сучасному". Виглядало, що збудований на початку 1990-их.

 

Детальніше обстеження привело мне, в кутку цвинтаря, до решток автентичного клепаного хреста, вишуканої слюсарської роботи.

Зважаючи на давнє фото (і чіткий стилістичний перегук), могла це бути робота львісько-бібрецького коваля Михайла Стефанівського.

Автентичний хрест має очевидні сліди від вибуху і значної корозії, тобто був підірваний і демонтований, певно в совєтські часи. Через холод і мряку, місцеві люди поховалися по хатах, не було в кого спитати детальніше.

 

Довідався трохи про згаданого активіста, студента-ініціатора встановлення хреста.

Орест Менцинський, син тодішнього пароха у Ваневі о. Юрія Менцинського. Всі члени цієї давньої священичої родини були національно свідомими і громадсько активними, зазнали переслідувань польськими органами держбезпеки. У 1947-48 роках, о. Юрій з дружиною Володимирою був ув'язнений у таборі "Явожно".

Рештки того давнього автентичного металевого хреста і його історія, мають надзвичайну цінність, бо є важливим елементом історичної української військової некрополістики. Прошу громаду берегти ті автентичні рештки і належно дбати про нинішню могилу.

Продовжую пошуки і дослідження, систематизую інформацію і формую каталог історичних військових меморіалів в рамках Громадської ініціативи Незнаному воякови. Запрошую до співпраці!

Юрій Юзич: Нова світлина із Степаном Бандерою

Це фото пластової мандрівки Горганами влітку 1929 року. Степан Бандера - крайній праворуч. Саме під час цієї мандрівки Бандера отримав своє відоме псевдо "Баба".

Наталія Ємченко: Літопис Оборони Маріуполя "М86"

21 лютого відбулося відкриття Літопису Оборони Маріуполя "М86".

Ольга Мусафірова : Хмара, якого не лякали вітри

Історія сталася влітку 1991-го. Влада новонародженої незалежної України, червона всередині, шукала методи боротьби з войовничими дисидентами, прибічниками національної ідеї, такими, як Степан Хмара. нічого розумнішого, ніж провокація за участю міліцейського полковника у підземному переході, "трубі" під Майданом, на той час площею Жовтневої революції, мізки колишнього ідеологічного відділу ЦК КПУ не вигадали.

Юрій Юзич: Міський голова Одеси Павло Зелений – борець за українську мову

Саме Павло Зелений першим на посаді міського голови взявся за адвокацію мови більшості населення Одеси, яку десятиліттями пригнічував царський режим. Зробив це ще до початку революції 1905 року – представивши в Одеській міській раді (думі) свій реферат щодо потреб народної освіти. У цій доповіді підняв, зокрема, питання потреби книжок українською мовою для шкіл і освіти населення.