Стрілецька могила у Ваневі

Спочатку було невиразне фото у "Літописі червоної калини" за лютий 1939 року, з підписом "Стрілецька могила у Ваневі (Белзчина), висипана місцевою молоддю під проводом студента Ореста Менцінського в пам'ять поляглих членів Українських Армій у Визвольній Війні". Далі було кількамісячне "свербіння": збереглася чи ні, в якому стані, які деталі, обставини, історія?

 

Спочатку було невиразне фото у "Літописі червоної калини" за лютий 1939 року, з підписом "Стрілецька могила у Ваневі (Белзчина), висипана місцевою молоддю під проводом студента Ореста Менцінського в пам'ять поляглих членів Українських Армій у Визвольній Війні".

Далі було кількамісячне "свербіння": збереглася чи ні, в якому стані, які деталі, обставини, історія?

Був у тій околиці, вирішив пошукати пам'ятник і відповіді!

Скажу вам так, ворожі танки до Ванева не доїдуть, а мій старенький "пижик" якось дав раду.

Перше враження було суперечливе, могила ніби збереглася, але хрест пропорційно і стилістично інший, перекошений, зварений "по сучасному". Виглядало, що збудований на початку 1990-их.

 

Детальніше обстеження привело мне, в кутку цвинтаря, до решток автентичного клепаного хреста, вишуканої слюсарської роботи.

Зважаючи на давнє фото (і чіткий стилістичний перегук), могла це бути робота львісько-бібрецького коваля Михайла Стефанівського.

Автентичний хрест має очевидні сліди від вибуху і значної корозії, тобто був підірваний і демонтований, певно в совєтські часи. Через холод і мряку, місцеві люди поховалися по хатах, не було в кого спитати детальніше.

 

Довідався трохи про згаданого активіста, студента-ініціатора встановлення хреста.

Орест Менцинський, син тодішнього пароха у Ваневі о. Юрія Менцинського. Всі члени цієї давньої священичої родини були національно свідомими і громадсько активними, зазнали переслідувань польськими органами держбезпеки. У 1947-48 роках, о. Юрій з дружиною Володимирою був ув'язнений у таборі "Явожно".

Рештки того давнього автентичного металевого хреста і його історія, мають надзвичайну цінність, бо є важливим елементом історичної української військової некрополістики. Прошу громаду берегти ті автентичні рештки і належно дбати про нинішню могилу.

Продовжую пошуки і дослідження, систематизую інформацію і формую каталог історичних військових меморіалів в рамках Громадської ініціативи Незнаному воякови. Запрошую до співпраці!

Олександр Скрипник: КДБ проти відзначення за кордоном Дня створення УПА

Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України свідчать про те, що в радянський період органи кдб не лише всередині срср, а й за кордоном застосовували агентурно-оперативні та ідеологічні методи, щоб повністю витіснити з пам'яті українців День створення Української повстанської армії, який згідно з постановою Української Головної Визвольної Ради зазвичай відзначався 14 жовтня на свято Покрови.

Наталія Загоруйко: Черчилліана: панорама українських видань. Темні часи. Вінстон повертається

За іронією долі, один з найбільш цитованих політиків у світовій історії Вінстон Черчилль казав, що усі його найкращі вислови вже озвучили давні римляни, а улюблене чтиво неуків – збірники афоризмів. Якщо проаналізовати бібліографію прем'єра 1980–початку 2000-х, то можна легко визначити на формування якої аудиторії були спрямовані ті видання, адже все вартісне тривалий час знаходилось під ідеологічною забороною, як і постать самого Вінстона Черчилля, затаврованого радянською пропагандою "палієм війни" та "реакціонером".

Василь Пачовський: "Позбираймо кости наших героїв кидані тиранами по чужих країнах". Маніфест Василя Пачовського про Національний український Пантеон

"У Київі мусить станути Національний україньский Пантеон, мусим позбирати і зложити в Київі кости усїх своїх борцїв-мучевиків, розсипані по цїлім просторі від Білого до Чорного моря! Мусим поставити сьвятиню з вівтаром ідеї, яка має пронизатися євом всі одиницї нашого народу!"

Катерина Даценко: Хвилина мовчання. Історія щоденного ритуалу

Під час війни – у лісах, криївках – Українська повстанська армія завмирає на "Загальне вшанування трихвилинною мовчанкою пам'яті всіх поляглих вояків УПА та учасників збройного підпілля, які загинули у рр. 1942–1947". Це цитата зі Святочного наказу, в якому є Інструкція відзначення п'ятиріччя Свята УПА, 14 жовтня 1947 року. Але виявилося, що документ від 1947 року – не найдавніший.