Правильний мадяр

Бойовий генерал Ференц Фаркаш де Кішбарнак — командир VI армійського корпусу. Вважав, що Україна у Третій світовій війні буде ключовою опорою Заходу. Захоплювався УПА та очолював створений банедрівцями Антибільшовицький блок народів (АБН).

 
Ференц Фаркаш де Кішбарнак 

Бойовий генерал Ференц Фаркаш де Кішбарнак — командир VI армійського корпусу. Вважав, що Україна у Третій світовій війні буде ключовою опорою Заходу. Захоплювався УПА та очолював створений банедрівцями Антибільшовицький блок народів (АБН).

Окрім цього Фаркаш десятки років був Начальним скавтом — лідером найбільшого молодіжного руху мадярів. У 1933 році — також головним організаторам 4-го Світового скавтського джемборі, яке відбулось в Угорщині за участі генерала Байден-Поуела.

Фаркаш очолював національну військову академію. Одного із своїх скавтів залучив до організації інноваційного лідерського вишколу майбутніх офіцерів. Згодом той юнак вплинув і на трансформацію найбільшої скавтської організації світу — Бой-скавтів Америки (БСА).

Раніше скавти концентурвались переважно на навичках скавтингу, а під впливом вихованця Фаркаша у БСА звернули більше уваги на лідерство. Та змінили відповідно програми вишколу виховників ("Вуд бейдж") та освітньої програми для юнацтва.

Скавти під керівництвом Фаркаша підтримували тісні стосунки із Пластом. Брали участь у пластових заходах і запрошували на свої табори, які проводили в еміграції — готуючись до відновлення незалежності своєї Батьківщини.

Ще один вихованець Фаркаша, який у 1956 році змушений був залашити Батьківщину, десятки років очолював світовий скавтинг, та сильно вплинув на розгортання цього руху. Через створення 5 регінальних вишкільних центрів для лідерів (тепер більш відомі, як центри регіонів Cвітової організації скавстського руху).

А тепер думки Фаркаша про Третю світову війну, написані у 1950-х роках. Але які й сьогодні актуальні буквально в кожній тезі. Що лиш підкреслює військовий геній генерала. Та вселяє надію, що Угорщина таки стане надійним союзником України.

"Після Другої світової війни не настало ні свободи, ні миру. За Залізною завісою панує система терору, а народи страждають і проливають кров.

На мою думку, великі політичні суперечності у світі неможливо усунути без війни. Сьогодні весь світ знає й бачить, що дня розплати з більшовиками не уникнути.

У цьому зв'язку я мушу заявити, що вирішальним чинником у прийдешній Третій світовій війні будуть люди, які борються за ідеал. Тисячі таких людей визначать перебіг війни, якщо їх не змушуватимуть гинути поодинці за свої переконання.

У майбутніх війнах буде потрібна велика моральна сила. Лише вона може привести до перемоги головні ідеали — визволення людства, захист релігійної свободи та людської гідності.

Представники поневолених народів, у кожній родині яких хтось був убитий росіянами або депортований до Сибіру, безперечно, битимуться з більшою завзятістю, ніж солдати Заходу.

Місцеві "Повстанські Армії" здатні воювати краще, бо знають російську тактику, підготовку, озброєння, місцевість і — що найважливіше — справжні настрої солдатів і народів.

Підпільні рухи, національні групи партизанів, особливо війська УПА, на власному досвіді пізнали російські методи, воюючи протягом років у межах радянських держав. Сьогодні тисячі вояків УПА воюють так само, як і в Карпатах — у горах, лісах і великих містах. Вони звикли місяцями обходитися без м'яса, працювати весь день на шматку хліба.

Ці вояки УПА. знатимуть у майбутньому, як відрізати росіян від їхніх баз, зможуть розпочати революцію по всій країні й отримати підкріплення.

Самими атомними бомбами Росію не перемогти. Дві попередні війни проти Росії, ведені без участі місцевих солдатів, завершилися перемогою Росії.

Сьогодні за Залізною завісою є серця, які можна завоювати, і сила опору може зрости в тисячу разів завдяки підтримці Заходу та забезпечити перемогу Європи".

Ігор Галагіда, Мирослав Іваник: "Погром: Грубешівщина, весна 1944 р." Фрагменти вступної статті до видання

Погром розпочався в ніч з 9 на 10 березня 1944 року. Поляки з Армії Крайової та Селянських Батальйонів раптово атакували 11 українських сіл у Грубешівському повіті на Холмщині. Після тижневої перерви почалася друга, ще масштабніша хвиля атак, коли було вражено 22 українські села.

Дарія Гірна: Архітектура скорботи: чому Україні потрібні психологи меморіалізації

У США, Великій Британії, Австралії, країнах ЄС існують окремі навчальні програми з психології архітектури. В Україні окремої дисципліни, що системно вивчала б психологію архітектурного простору, немає. Тим часом у суспільстві, де кількість людей із ПТСР і травматичним досвідом зростає щодня, одночасно множаться темні, гнітючі, утилітарні місця пам'яті. Матеріальна пам'ять, яку ми відтворюємо без системного підходу, ризикує стати ще одним чинником ретравматизації.

Олексій Мустафін: Мир з мускулами. Про що насправді говорив у Фултоні Вінстон Черчилль

Промову 1946 року Вінстон Черчилль називав найважливішою в своєму житті. Але виголосив він її не на батьківщині чи хоч б в столиці іншої держави. А у Вестмінстерському коледжі в штаті Міссурі – навіть штат цей, не кажучи про місто Фултон, далеко не кожний з його співвітчизників міг би знайти на карті. Проте місце для історичного виступу в жодному разі не було обрано "випадково". Хоча б тому, що в Міссурі народився тодішній президент США Гаррі Трумен. Який, власне, і влаштував "турне" Черчилля до американської глибинки.

А. Королівський: "Українці з росіянами не сходилися". Спогади про Острогозьк на Слобожанщині

Цікаві спогади про Острогозьк залишив Михайло Токаревський - музика, український громадський діяч, член Центральної Ради УНР від УСДРП. В 1912 році він разомі з іншими членами Студентської Конференції Громад був заарештований в Києві. Під час перебування в Лук'янівській в'язниці йому повідомили, що його відправлять на заслання, в місцевість, яку вибере сам. Токаревський разом з нареченою Ніною Стопневич і друзями прибули етапом у місто Вороніж, там їм запропонували оселитись в Острогозьку, оскільки "там живуть наші хохли".