Стратегічна помилка Президента Польщі, від якої виграє лише Москва

На тлі таких безрозсудних дій не бачу можливості зберігати надану мені в жовтні 2022 року високу державну нагороду Республіки Польща – Командорський хрест із зіркою Ордена "За заслуги перед Польщею". Невдовзі поверну його Польщі.

 

Рішення позбавити Президента України ордену Білого орла — це стратегічна помилка Президента Польщі, від якої виграє лише Москва.

Нам шкода, що емоції взяли гору в Варшаві та змусили польських політиків іти на невиправдані, імпульсивні та зневажливі кроки в бік навіть не Президента Зеленського, а насамперед Української держави.

На тлі таких безрозсудних дій не бачу можливості зберігати надану мені в жовтні 2022 року високу державну нагороду Республіки Польща – Командорський хрест із зіркою Ордена "За заслуги перед Польщею". Невдовзі поверну його Польщі.

Справа не в орденах, а в ставленні. Ми завжди виступали за підхід взаємної поваги — навіть коли йдеться про складні та проблемні теми. А це передбачає, що ми поважаємо рішення одні одних навіть тоді, коли не погоджуємося з ними. "Погоджуємося не погоджуватися" як-то кажуть.

Ми ніколи не хотіли цього конфлікту. Натомість протягом півтора року активно працювали над врегулюванням суперечностей, деполітизацією історичних питань, розблокуванням фахової, наукової роботи, пошуково-ексгумаційних робіт і перепоховань на запит польської сторони, відновленням діяльності Конгресу істориків. Ми багато чого досягли на цьому шляху. Просто зараз тривають пошукові роботи в Гуті-Пеняцькій, про які просили поляки.

На тлі всього цього нинішнє загострення - контрпродуктивне та не потрібне ані нам, ані полякам. Нам шкода, що замість пошуку рішень, польська сторона вирішила ескалювати це загострення до неприпустимого та неадекватного рівня.

Жоден президент іншої країни не буде диктувати нам нашу історію.

Сподіваємося, що згодом холодний розум візьме гору і наші польські друзі повернуться до рівноправного діалогу, який відповідає союзницьким відносинам між нашими країнами на тлі протидії спільному ворогу в Москві.

Олексій Мустафін: Останній трибун Рима. Любові й ненависті Коли ді Рієнцо

Історія знає чимало прикладів, коли народний улюбленець здобуває владу - і перетворюється на деспота та здирника. А після смерті про нього згадують як про героя-мрійника й зводять йому пам'ятники. Саме так сталося з Ніколо Габріні, більше відомого у світі під іменем Кола ді Рієнцо.

Олексій Мустафін: По каву на Страдуні. Військова авантюра, яка зламала Югославію

Однією з ключових подій хорватської Війни за незалежність і розпаду "другої" Югославії стала облога Дубровника. Міста, яке ще з 1972 року було демілітаризоване і формально перебувало під захистом ЮНЕСКО. Попри це командування югославської армії вирішило встановити над ним військовий контроль. Надто спокусливою йому здавалася перспектива "відрізати" від Хорватії усю Південну Далмацію.

Сергій Громенко: Історія російського імперіалізму і колоніалізму (чернетка гранднаративу). Частина ІІ

У період 1917–1921 рр. відбувся колапс Другої російської імперії, а контрольована більшовиками територія у 1918–1919 рр. стиснулася до меж XVI століття. Своє прагнення незалежності продемонстрували більшість народів колишньої Росії, і деяким з них вдалося створити власні держави. Через це пройшли всі переможені у Першій світовій війні імперії.

Олексій Мустафін: Формула миру, вагітна війною. Спроба примирити протестантів з католиками, яка ще більше посварила їх між собою

Закон Священної Римської імперії, схвалений рейхстагом 1555 року в Авгсбурзі, у світі більше відомий під іменем Авгсбурзького релігійного миру. Адже він вперше – і фактично, і юридично - визнав за підданими імператора, які були християнами, право обирати конфесію.